Це ностальгія, це ніби твої керамічні пальці,
Повзуть по мені, лоскочуть під колінами лагідну кішку,
Клекочуть в мені сто тебе, я сповзаю до тебе пішки,
Прямо під ноги падаю. Наче загнані неандертальці,
Всі думки , і з розмаху – це нокаут!! Подвійна сніжка.

Я ж тобі розкажу, що стала уже голота неадекватна,
Що ти тепер гомік, заклади собі вуха, не слухай мене, не слухай!
Людина розумна, чого вона усередині до юродства тухла?
Наче вмостила досягнення всі на скловату,
Наче ото свічка горіла, а тоді край десниці потухла...

Таке повітря згущене, наче і не зима, ,а від спеки тріщить:
Це спам. Переляканий, перемелений!.: Знаєш, якби на вулиці, я б її вдарила!
Ці голуби знахабнілі клюють цинічно. Ці голубі цілуються лапами.
Твоя рука повзе до пупка, примушує жить,
І якось смішно уже в міру ніяково.