ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2025.04.15 18:54
До музи
І ти мені явилася у сні,
журлива музо, зірвана з орбіти…
Кому довічні дала ти обіти,
що цвіт убрався у студений сніг?
Кому віддала крила золоті,
сама упавши у німу безодню? —
Колодязі глибокі і безводні,
а ночі — невиразні і густі.

Іван Потьомкін
2025.04.15 14:58
Ісус в Ірода Антипи
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від н

Володимир Бойко
2025.04.15 14:09
Трендець
«Миротворці» - трамп із маском
Терендять російську казку.
Схаменіться, ви ж не діти –
Скільки можна терендіти!

Козак Дума
2025.04.15 13:57
У пошуках філософського каменя
Я камінь філософський все шукав
і намагався сенс життя збагнути,
відвідав не один його анклав,
і рвав не раз одвічні долі пута.

Ішов угору в бурю і туман,
спускався долу у палюче сонце.
Блукав поміж химерій і оман,

Юрій Гундарєв
2025.04.15 09:26
Пам‘яті Маріо Варгаса Льйоси
квітня у засвіти відійшов один із корифеїв латиноамериканського магічного реалізму.
Всесвітньо відомий перуанський письменник завжди щиро підтримував Україну. У листопаді 2014 року він побував у Києві та Дніпрі. Так, під час зустрічі зі студентами Київсь

Тетяна Левицька
2025.04.15 07:33
Остання крапля
Остання крапля впала зі щоки
і відлягло, мов відпустила в літо
того, ким сповивала всі думки,
рапсодії присвячувала світлі.

Нам потай заздрив осяйний дивак,
що не пізнав шаленої любові.
Та спурхнув птах у небо, як літак,

Віктор Кучерук
2025.04.15 06:06
Джигіт
Коли чужий ступає до порога,
Чи зупиняється в чеканні край воріт, –
Оповіщає гавканням тривогу
Управний охоронець наш – Джигіт.
Нема в гостей ніякої надії
Зайти у двір, бо пес і круть, і верть, –
Як хижий звір, собака шаленіє,
Зі зла аж наїжачуєт

Борис Костиря
2025.04.14 21:29
* * *
Де знаходиться
справжня сутність людини?
На яких хвилях?
На якій глибині?
Ми ковзаємо поверхнею,
не торкаючись
глибинної магми.
Чи не злякаємося ми,

Віктор Кучерук
2025.04.14 15:26
Ніч
Оглядає вулиці
Безгомінна ніч, –
До парканів тулиться
Вздовж пустих узбіч.
Стала на обочині,
Вибившись із сил, –
Чи іти не хочеться
Далі їй звідсіль?

Козак Дума
2025.04.14 14:39
Сама не залишить
Не говоріть мені про бога,
не заїкайтеся про честь!
Вони втонули од знемоги
у цьому безмірі безчесть.

І не кажіть мені про гідність,
а за сумління – нічичирк!
Гнітить духовна світу бідність

Іван Потьомкін
2025.04.14 13:28
Право на Тору
Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
Як янголи навперебій просити зачали
Всевишнього - не віддавать Тору людині:
«Як можеш Ти позбутися того,
Що виношував задовго до створіння світу?»
«Чи гідний цей чоловік такої честі?»
Незрушно дививсь Господь на

Юрій Гундарєв
2025.04.14 09:28
Павло Іванов, воїн Світла
квітня під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув український льотчик Павло Іванов.
Герою України було лише 26 років…

Літак F-шістнадцять.
Пілот - двадцять шість.
Замовкла рація.
Зупинилась мить…

Тетяна Левицька
2025.04.13 23:33
Сердечний
Моїх поезій чуйний режисер,
вишневих сакур садівник жаданий.
Я завагітніла від тебе і тепер
ношу під серцем сонце полум'яне.

Дві лінії на смужечці надій —
тест позитивний... гормональні зміни...
Перлини щастя на веселці вій,

Борис Костиря
2025.04.13 21:53
* * *
Минуле повернутися не може
Як цілісність, як цілий континент,
Та все-таки воно усіх тривожить,
Як вічність, переплавлена в момент.

Минуле повертається в частинах
Чи в образах, гештальтах і листах.
Минуле проповзе крізь павутину

Євген Федчук
2025.04.13 13:55
Помста
Спеленатий арканами він їхав на коні
Між двох монголів, що кінці тримали
І холодно на нього позирали.
А в нього думи в голові сумні.
Бо ж розумів, що смерть його чека.
Тохта слова на вітер не кидає.
Та ніякого розпачу немає,
Хай смерть йому і буде

Світлана Пирогова
2025.04.13 09:36
Чарівниця сіроока (пісня)
Слова для пісні від імені чоловіка)

З блиском котиків вербових сірі очі.
Зупинився, ніби дивиться весна.
А на вулиці струмки дзвенять співочі,
В серці ніжно виграє легка струна.

Приспів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександр Омельченко
2025.04.14

Коломієць Роман
2025.04.12

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Софія Кримовська (1979) / Вірші

 Досі рано?
Відвоювали. Без боїв і куль.
Ми вбиті ще до власного зачаття.
Помножені прапрадідом на нуль
не від страху – у сподіванні щастя.
Ми кроєні такими сотні літ
із власного та із чужого сім’я.
Поляк, єврей, татарин власний слід
лишали в нас відтоді і донині.
Триматися научені за шмат,
мовчати й називатися хохлами.
Нам байдуже, де мова, а де мат,
кого ми називаємо братами.
Нам байдуже усе, окрім добра*
і ситості, і золотого краму.
Для нас життя, достоту, тільки гра.
Що програна вона – збагнути мало...
Відвоювали. Без боїв. На біс
чекають феєрверків на майдані...
... А ще чекає на козацтво ліс
і степ, і січ... Чи, може, досі рано?

*мається на увазі майно, достаток





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-27 00:20:02
Переглядів сторінки твору 3474
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.625 / 6  (5.205 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.201 / 5.66)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.04.12 14:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 00:30:57 ]
Стільки чужинців топтали нашу землю, що знайти зараз ЩИРОГО українці, мабуть, дуже проблематично... Але якого би роду-племені ми б не були, живемо ж на Україні, саме ця земля нас годує і носить. То ж чому стільки байдужості до неї?.. Болюча тема, Софієчко, і, напевно, ця біль довготривала нажаль. Дякую, що тобі це болить. Трішечки легше на душі стає коли думаєш, що є небайдужі люди у нас все-таки і вони ще й поціловані Господом, бо можуть донести свій біль до людей шляхом поезії. Доброї ночі.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 00:35:12 ]
Дякую, Патарочко!
Сонечка і менше нам болю!

Серед козацтва стільки теж були неукраїнці. Українець - то не кров, то - дух перш за все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 09:14:40 ]
Я згоден з висновком, зробленим Софією. Давно вже не чистота визначає національну приналежність. Я - українець, хоч у мого батька в метриці немає запису навпроти пункту "національність". Я такий по суті своїй. У торі записано як настанову, що всякий поганин, який поділяє віру в Єдиного Бога повинен вважатися як природний житель Ізраїля, тотбо, євреєм. Тема, піднята у вірші, співзвучна з деякими моїми творами, а отже, як узагальненя, має право на життя. Хоча, може б уже треба й ввести інші визначення для українців, наприклад, мат - не та мова, яку вживає українець і т. ін.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 09:19:43 ]
можливо, щодо мату трохи узагальнено, але, на жаль, реалії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 09:19:58 ]
Дякую, Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 00:37:41 ]
Рада що прийшли до консенсусу.;-))) Принаймні, думаємо і сприймаємо навколишній світ аналогічно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 00:39:45 ]
))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 10:51:23 ]
Громадянська лірика це серйозно. Молодець, що берешся за таке.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:13:17 ]
Дякую, Юлечко!
Пробую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 11:29:53 ]
Згоден з Юлею! Закінчення сподобалось особливо. Файно, Софійко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:13:33 ]
Іванчику, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 11:58:33 ]
З почуттям - але без зайвих емоцій. Достатньо голосно - але без істеричного галасу. Самокритично (для всієї нації загалом) - але без руйнівного самоїдства. Цей ряд можна продовжувати... Майстерно, Софійко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:14:18 ]
Добре, що без істеричного галасу - цього боюсь найбільше!
Цьомики, Любонько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 18:32:11 ]
Гірка правда заримована: "Триматися научені за шмат..." Вельми сподобалося риторичне закінчення: "... А ще чекає на козацтво ліс / і степ, і січ... Чи, може, досі рано?"
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:14:36 ]
Дякую, Ірочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Зозуля (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 19:44:59 ]
Дяка за прочитане! З Вашої Ласки, про 2 сумніви. 1.Перше 100-відсоткове авторське "ми" (подальші ближчі до своїх місць). Чи потребує достатнього підгрунтя категоричне ототожнення? Бо талановита емоція блискавично прокручує данність, пережиту фрагментами (але власні шкіру, долю, ідеал, життя залишившу): я до того, щоб перше місце у першім "ми" віддати фактично ближчим; як це зреалізувати делікатно й вірно, мусить відчути автор (з боку швидкого цигана, через "хто", потім...)
2.А тут виходить на іншу складову того ж "ми", її перераховане...
Рішитеся доносити? Легкість висловлення, чи раніш підбігше закінчення, могли спровокували Вас; то вони з радістю почекають!
Перепрошую, але коментар щирий, і саме по цій суті; не про Вас, про життя й здоров'я текста. Хоч розумію реакцію, а сподіваюся на зрозуміння.
Принагідно - повага і "щасти"!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:12:16 ]
Дякую, Юрію!
Я не сильна у громадянській ліриці... тільки пробую...
Дякую за підказки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-28 20:03:54 ]
Файно, Софіє, та трошки замало історичної правди. Бо не стільки поляк, татарин і єврей нам зла завдали і завдають, скільки рідний старший брат намагається знайти своїх спільних генів гнилих, історію вкрасти і поділитися з нами дурнями і дорогами. І коли вже писати, то називати треба всі речі своїми іменами. Успіхів Вам, сміливості і наснаги для подальших творів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 21:06:13 ]
Сама відчуваю, що на "старшого" брата не наїхала, а треба! Там зла найбільше....
Та я на поляків і татар не наїжджала, скоріше , тільки сказала, що багато намішано у крові їхнього...
Дякую, Галиночко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-05 07:48:49 ]
Пані Галино, історичної правди заради: а хто є насправді "старшим братом"? Звідки починається історія північного сусіда? То варто підкреслити, що він, насправді, не стільки навіть брат, скільки сусід, чиє слов'янство навіть викликає сумнів. І політика що до "братніх" народів така ж сумнівна.