ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.08.07 15:27
"Чорний сніг Александрії" (продовження 2)
Чорний сніг і попелястий світанок Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.

хома дідим
2026.08.07 12:05
* 165 *
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того

Борис Костиря
2026.08.07 11:54
Холодний вітер
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.

Холодний вітер продиктує

Віктор Кучерук
2026.08.07 07:27
* * *
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.

М Менянин
2026.08.06 20:14
Колискова Україні
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Лімерики F 3
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Перші відкриті бої загонів УПА проти німців (січень-лютий 1943 року)
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
Ніхто так не мотивує, як вороги та заздрісники
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Хмари
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Чорний сніг Александрії (продовження 1)
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
* 164 *
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
У спеку липня снігову
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
* * *
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
Заміна посла
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Лимонадна Бейбі (Syd Barrett)
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Софія Кримовська (1979) / Вірші

 Досі рано?
Відвоювали. Без боїв і куль.
Ми вбиті ще до власного зачаття.
Помножені прапрадідом на нуль
не від страху – у сподіванні щастя.
Ми кроєні такими сотні літ
із власного та із чужого сім’я.
Поляк, єврей, татарин власний слід
лишали в нас відтоді і донині.
Триматися научені за шмат,
мовчати й називатися хохлами.
Нам байдуже, де мова, а де мат,
кого ми називаємо братами.
Нам байдуже усе, окрім добра*
і ситості, і золотого краму.
Для нас життя, достоту, тільки гра.
Що програна вона – збагнути мало...
Відвоювали. Без боїв. На біс
чекають феєрверків на майдані...
... А ще чекає на козацтво ліс
і степ, і січ... Чи, може, досі рано?

*мається на увазі майно, достаток





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-27 00:20:02
Переглядів сторінки твору 4428
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.625 / 6  (5.208 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.229 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.07.14 21:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 00:30:57 ]
Стільки чужинців топтали нашу землю, що знайти зараз ЩИРОГО українці, мабуть, дуже проблематично... Але якого би роду-племені ми б не були, живемо ж на Україні, саме ця земля нас годує і носить. То ж чому стільки байдужості до неї?.. Болюча тема, Софієчко, і, напевно, ця біль довготривала нажаль. Дякую, що тобі це болить. Трішечки легше на душі стає коли думаєш, що є небайдужі люди у нас все-таки і вони ще й поціловані Господом, бо можуть донести свій біль до людей шляхом поезії. Доброї ночі.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 00:35:12 ]
Дякую, Патарочко!
Сонечка і менше нам болю!

Серед козацтва стільки теж були неукраїнці. Українець - то не кров, то - дух перш за все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 09:14:40 ]
Я згоден з висновком, зробленим Софією. Давно вже не чистота визначає національну приналежність. Я - українець, хоч у мого батька в метриці немає запису навпроти пункту "національність". Я такий по суті своїй. У торі записано як настанову, що всякий поганин, який поділяє віру в Єдиного Бога повинен вважатися як природний житель Ізраїля, тотбо, євреєм. Тема, піднята у вірші, співзвучна з деякими моїми творами, а отже, як узагальненя, має право на життя. Хоча, може б уже треба й ввести інші визначення для українців, наприклад, мат - не та мова, яку вживає українець і т. ін.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 09:19:43 ]
можливо, щодо мату трохи узагальнено, але, на жаль, реалії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 09:19:58 ]
Дякую, Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 00:37:41 ]
Рада що прийшли до консенсусу.;-))) Принаймні, думаємо і сприймаємо навколишній світ аналогічно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 00:39:45 ]
))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 10:51:23 ]
Громадянська лірика це серйозно. Молодець, що берешся за таке.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:13:17 ]
Дякую, Юлечко!
Пробую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 11:29:53 ]
Згоден з Юлею! Закінчення сподобалось особливо. Файно, Софійко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:13:33 ]
Іванчику, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 11:58:33 ]
З почуттям - але без зайвих емоцій. Достатньо голосно - але без істеричного галасу. Самокритично (для всієї нації загалом) - але без руйнівного самоїдства. Цей ряд можна продовжувати... Майстерно, Софійко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:14:18 ]
Добре, що без істеричного галасу - цього боюсь найбільше!
Цьомики, Любонько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-27 18:32:11 ]
Гірка правда заримована: "Триматися научені за шмат..." Вельми сподобалося риторичне закінчення: "... А ще чекає на козацтво ліс / і степ, і січ... Чи, може, досі рано?"
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:14:36 ]
Дякую, Ірочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Зозуля (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 19:44:59 ]
Дяка за прочитане! З Вашої Ласки, про 2 сумніви. 1.Перше 100-відсоткове авторське "ми" (подальші ближчі до своїх місць). Чи потребує достатнього підгрунтя категоричне ототожнення? Бо талановита емоція блискавично прокручує данність, пережиту фрагментами (але власні шкіру, долю, ідеал, життя залишившу): я до того, щоб перше місце у першім "ми" віддати фактично ближчим; як це зреалізувати делікатно й вірно, мусить відчути автор (з боку швидкого цигана, через "хто", потім...)
2.А тут виходить на іншу складову того ж "ми", її перераховане...
Рішитеся доносити? Легкість висловлення, чи раніш підбігше закінчення, могли спровокували Вас; то вони з радістю почекають!
Перепрошую, але коментар щирий, і саме по цій суті; не про Вас, про життя й здоров'я текста. Хоч розумію реакцію, а сподіваюся на зрозуміння.
Принагідно - повага і "щасти"!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 00:12:16 ]
Дякую, Юрію!
Я не сильна у громадянській ліриці... тільки пробую...
Дякую за підказки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-28 20:03:54 ]
Файно, Софіє, та трошки замало історичної правди. Бо не стільки поляк, татарин і єврей нам зла завдали і завдають, скільки рідний старший брат намагається знайти своїх спільних генів гнилих, історію вкрасти і поділитися з нами дурнями і дорогами. І коли вже писати, то називати треба всі речі своїми іменами. Успіхів Вам, сміливості і наснаги для подальших творів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-12-28 21:06:13 ]
Сама відчуваю, що на "старшого" брата не наїхала, а треба! Там зла найбільше....
Та я на поляків і татар не наїжджала, скоріше , тільки сказала, що багато намішано у крові їхнього...
Дякую, Галиночко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-05 07:48:49 ]
Пані Галино, історичної правди заради: а хто є насправді "старшим братом"? Звідки починається історія північного сусіда? То варто підкреслити, що він, насправді, не стільки навіть брат, скільки сусід, чиє слов'янство навіть викликає сумнів. І політика що до "братніх" народів така ж сумнівна.