Перепрошую за ачепятки, щось їх забагато.

Позитивних прикладів теж немало. І все це також цікаві історії.

До чужих людей ми трошки інакше ставимось, але цей хлопець (колись хлопець) наче не такий і далекий. З його батьком я у шахті працював.

Хіба я знаю? А вірш я почав писати ще у листопаді.

Шукаю відповідь на питання: що може зробити суспільство? Хоча, цей випадок на совісті самого Олексія. Він захопився алкоголем, хоч мав хороші перспективи. Він не був відкинений на узбічча життя.

Дуже важливо, що було на думці Олексія в останню хвилину. Можливо, не все так погано у плані вічної долі. Того нам не дано знати.

Для мене це однозначно так і є.

І не тільки споюють, ще розбещують, ловлять в наркотичні тенета, отуплюють безмозкими серіалами. Стадом баранів легко керувати, бо вони не думають, а покірно йдуть за вожаком, котрого можна і за роги вести в потрібному напрямку до світлого майбутнього.

В очах Божих кожна людина має велику цінність. Жертва Ісуса - тому переконливий доказ. Сенс, вкладений у вірш, простежується в контексті. Я цим не принижую саму людину, як Боже творіння. Як Христос з жалем дивився на тих, хто Його розпинав, так і ми мали б ставитись до кожного із співчуттям. Не завжди так виходить, особливо коли образа стосується не когось, а мене особисто, але...

Пане Володимире, людина була створена досконалою і до того ж мала свободу вибору. Прабатьки невірно скористались правом, поклавши початок гріху на землі. Тому не провина Бога в тому, що ми не відображаємо закладену Творцем першоджерельну святість. В людині немає природної Божої святости. Може бути тільки праведність Христа, яка покриває неправедну людину на шляху освячення і, знову таки, якщо людина робить це, покладаючись на благодать, від віри в віру, як сказано. У першу чергу, на це вказує Сам Бог у Слові. Я тільки констатую факти, не маючи морального права думати одне, а писати інше. Ми втягуємося у дмскусію, а краще апелювати до Біблії у даному випадку. Вона ж каже, що немає жодної праведної людини.

Я не розумію, чому цей вірш, який не містить жодних узагальнень що до людини, викликав коментарі на тему, якої я не торкався? У ньому йдеться про одну особу - Олексія Курдюмова. І вірш я почав складати ще за його життя, стривожений тим, що зустрів цього хлопця у лахах, жебраючим під супермаркетом. Кожне слово стосується тільки його персони. Вбивство Олексія - остаточна крапля, після якої я завершив роботу над твором.

Чи є "відгук" Божої святости в людині взагалі? На це відповідає послання до Римлян у кількох розділах, 24 розділ Євангелія від Матвія, 21 - від Луки і багато інших текстів Старого і Нового Заповітів. В людину закладено тонкий інструмент - совість, на яку впливає Дух Святий, однак коли совість "спалена", людина не здатна відгукнутись на голос Божої любови і тоді спотворена багатовіковим впливом гріха людська природа панує у всіх вчинках безроздільно. Святий Дух не присутній у людській істоті, а Він саме направляє шлях людини до Бога. Віруючим ап. Павло пише: "Чи не знаєте, що ви - храм Духа Святого?" Це не означає, що Дух перебуває від народження і до смерти десь всередині тіла, але Він, як сказано у того ж Павла, даний наверненим до Бога як завдаток і гарантія допомоги, щоб долати спокуси на шляху віри, перепони і зміцнювати живі стосунки з Творцем. Правильно Ви кажете, що неодноразово у Святому Письмі ідеться про праведників, більш того, як сказано: "Народ святий", але це не власна праведність людини, а праведність Ісуса, яка покриває розкаяного грішника. Читайте про боротьбу Павла, який пише: "Розумію, що Закон Бога святий, але в мені бореться гріховна природа. Що хочу робити - те не роблю, а чого не хочу робити - те роблю". Інтерпретую, звичайно, але Ви, мабуть, розумієте, про що я кажу. Для цього і даний від Ісуса Утішитель Дух Святий, який викриває, допомагає, навертає і т. ін.
Пане Володимире, я не робив переходу від конкретної особи на "людину" як таку. Чому Ви зробили такий висновок? Може тому, що побачили натяк на це у попередньому коментарі? Але хочу запевнити, я не мав навіть гадки про це.