Я - нет.
Все в пределах этики.
Я сейчас "законником" стал.
Но об этом не здесь. Вопрос квартирный.
Стихотворение мне напомнило что-то, т.с., "капустное" в творческом трактовании этого слова.
Здесь, наверное, нужна некая перетасовка для удобочитаемости.
"Скинула дружка з дивана,
Висмикнула з рук цибух".
Мне сложновато разобраться в ударениях. Во всех остальных строках оно рассаживается, как ноты на нотном стане под пером композитора.
И "приход" (т.е., переход из одного психического состояния в другое) передан реалистично.
Не единожды приходилось садиться на облако и плыть нам, неспешно рассматривая Сибирь, а если ближе к "кошачьей" тематике - то и Урал. В Сибири у меня кошек не было. Одна собака ко мне как-то прибилась, но я выменял у корейцев на предметы верхней одежды и первой необходимости.
Спасибон.
Удач-дач-дач.

Що то "свіже" око... Я з цим текстом півдня "гралася" - поки до кінця дійшла, вже за наголосами не годна була стежити. Дякую за підказку. Виправила.
Рада, що не сердитесь.
А за кицькою Антоніною не побивайтеся так сильно, а то серце почне боліти. Всі ми колись десь зустрінемося - і з котами-собаками нашими, і з родичами... І все у всіх буде добре. :)

Хорошо, что Вам так показалось. Значит, не курите и "на колесах" не сидите. И не пробуйте курить - даже обычную коноплю в малых дозах. Лет с 30-ти можно попробовать. Не увлечет. И в один "приходов" к Вам явится эта кошка. Она вечна. Но лучше не пробовать.

То не страшно. Дим розвіється, кицюню нагодують - і жодних монстрів... :))

Мы не цапались, Ярослав.
Я просто немного разбираюсь в людях - хотя с некоторым assistance, помощь которого заключается в том, что я знаю, что им прощать или просто на что не обращать внимания. И чего от них ожидать.
Вы, наверное, имеете какую-то практику в сфере воспитания (не все время же Вы музицируете на Вашем дивном инструменте) - и в Вас уже укоренился воспитатель.
В ком-нибудь другом укореняется, например, милиционер. Мой приятель из Якутска, в моменты, когда он не имеет времени на раздумья, переходит на "протокольную" манеру изъяснения. Да и поведения. Или возьмем, к примеру, селянина с рынка, который там торчит денно и нощно. Он тоже имеет стереотип не столько поведения, как ярко выраженных поступков. И узкость его восприятия действительности отражается даже на взаимоотношениях с теми, кому не хочется знать его вообще.
Но это - длинный разговор.
Я хотел сказать о том, что никто никого не "достал". А я и не такой уж знаток человеческих душ. Хотя как работник рикши в пассажирах кое-что смыслю.
Удач-дач-дач. И новых удачных пародий.
И желательно, в пределах норм литературного языка.

Фу-у-у, остаточно від серця відлягло... Ніхто не сердиться, і навіть хвалять - знацця, пронесло! :)) Дякую за гарний відгук.
Анекдот про бабцю, яка на базарі тушку "кролика" продавала ("Та свіжий, сину, свіжий, ще вночі мишей ловив!") - це вже класика, так що садистом вас точно ніхто вважати не буде, сміливо можете писати, що задумали, а ми будемо чекати...
А що ви з Алексієм поцапалися - не біда. Навіть найкращі друзі часом сваряться :))

И когда Вы это все успели? Диву даюсь )))

кто хочет что-то сделать - ищет возможности, а кто не хочет - выискивает причины.
а робити дурниці часу завжди вистачає. чи ви до повноліття святим були? а якщо так - жаль: не маєте, що згадати.

Оксаночко, залежність від чужих чоловіків життя лікує просто, ефективно і дуже болюче: одного разу ви просто опинитеся у шкурі дружини такого чоловіка... От і все.

можливо, але мені здається, що зможу закохати в себе навіть такого чоловіка, і він зрозуміє, що нічого більше йому не треба. а взагалі: я не ревнива людина, і це найбільше дратує потенційних коханців. тим більше: я дозволяю чоловікам ходити на ліво, бо і сама не можу бути вірною.

Вибачте, що дозволяю собі говорити подібні речі, і замусорювати вам сторінку.

Нічого-нічого, говоріть, я слухаю :))
Усьому свій час. І вірність прийде, і доведеться спробувати у житті дійсно всього. Удачі вам і терпіння :))

Оксано, нічого в житті не минає дарма, пам"ятай про карму. Все погане, що ми робимо у житті, відображається як не на нас, то на наших дітях. Хоч і я не релігійна людина, але принципи християнскої етики підтримую.

Я у цю чортівню взагалі не вірю, а вірю в бога та в саму себе - ідеальна формула успіху.

(Чутно надсадний скрегіт гальм, усе навколо заволікає дим, тхне паленою гумою. З клубів чорного диму, кашляючи, з'являється Гренуіль. По очах видно, що думки у неї не дуже цензурні)
- Хіба можна отак різко гальмувати?! До третього лютого ще часу й часу...
А пазурі і в мене імєюцца (це я вам теж як кішечка - за натурою і дитячим прізвиськом, а не за роком народження) ;))