ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Оля (1991) / Вірші

 давай.

хреново, когда твоя подруга красивее тебя.

(из жизни)

мой маленький милый брут.
ну вот ты со мной снова.
мой преданный друг. салют.
ты держишь свое слово.

нет, мы же не на войне.
ты можешь быть кем угодно.
я верю тебе вдвойне.
ты ж действуй вдвойне свободно.

хороший мой, подсекай.
я уже на крючке рыбкой.
еще раз меня предай
землей под ногами зыбкой.

2011

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-03 19:25:30
Переглядів сторінки твору 2648
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.579 / 5.31)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.638
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.04.20 16:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-18 20:05:12 ]
Без приглашения попробую поинтересоваться Вашим стихотворением.
Мой комментарий можно будет легко удалить, если что не так, ибо не исключаю того, что что-то из написанного Вам может не понравиться.
Видел я где-то Ваше имя.
По-моему, и Редакция что-то насчет него советовала.
Ну да ладно. Зато сложно забыть или что-либо перепутать.
Вообще, я хотел сказать о том, что стихотворению чего-то недостает.
Может быть, дополнительного внимания? Оно ведь немножко хромает.
Я предложу вам свой вариант – и Вы сможете сравнить.
Мне понятна причина его появления. Она озвучена.
Но не совсем понятна логика повествования.
Не исключено, что Вам может не понравиться вариант, предложенный мною.
Хотя род местоимения меня смущает, но изменять его я не решился.

Мой маленький милый Брут,
Ну вот, ты со мною снова.
Мой преданный друг, салют.
Ты держишь, как вижу, слово.

Но мы же не на войне,
Являйся хоть кем угодно.
Я верю тебе вдвойне,
И действуй вдвойне свободно.

Хороший ты мой, тяни.
Сижу на крючке я рыбкой.
Мы будем теперь одни
Держаться лескою гибкой.

Удач-дач-дач.
Если что, как я сказал, «не так», то мой совет уже прозвучал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Оля (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-18 20:27:02 ]
спасибо за внимание к моему "творению".
спасибо за критику.
спасибо за ваш вариант, он очень хорош) но, все же, идея в нем изменена. совсем не то, что я хотела сказать.
я, пожалуй, оставлю как было )))

объясню.
в стихе мое реальное состояние, пережитое.
и там имеется в виду именно то, что написано. основной смысл в последнем четверостишии )
о моей долбанной (простите) доверчивости и о предательстве со стороны, как вы видите, человека, который был моим другом.
и именно поэтому "Мы будем теперь одни
Держаться лескою гибкой" - сооовсем не оно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-18 20:39:46 ]
Я же не настаиваю.
Я понял. Переметнулся Ваш друг.

Вопрос был не столько в моем варианте, но в гармонично сложенном стихотворении. То есть, некоем наличии совершенства. Пускай сколько угодно его называют "техническим совершенством", но оно необходимо.

Еще раз удач-дач-дач.
Всего хорошего.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-18 20:47:19 ]
мне понравилось, вот только "малЕнький", а не "малЬенький", и перед "салют" должна быть запятая.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Оля (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-18 21:02:38 ]
Алексий, еще раз спасибо)
я поняла.
)))

Оксанка, тоже спасибо)
очепяточку уже исправила)))
а перед "салют" должна быть точка. ) ну..авторская задумка, you know )