...між кучері вплітала незабудки –
блакитні очка квітів, що не сплять,
аби у сні Його не загубити.

...неначе на ліонському вокзалі,
загубленим дитям , що – ані слова! –
Його шукала поміж кас квиткових,
просилася на руці,
та – нема:
ні голосу немає, ні долоні.

...кораблики пускала по воді:
папір намок –
і вірші у клітинку
фонемами стікали і спливали
притоками, щоками – до Дніпра.

...пора міжчасся –
як зміючка в серці,
гніздо звиває спогадів минулих
непроминущих,
ссе тужаву кров
і гупає у ліве передсердя:
ти їй відчиниш – то Змія-царівна,
перстеник срібний на хвості трима –
і все вже знає,
та мовчить до часу...

...лютнева втома
скрики залізниці
ворони
вітер
вервиця
любов