ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.03.07 00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.

І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн

Богдан Манюк
2026.03.06 21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі


Фірма

З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.

Юрко Бужанин
2026.03.06 18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,

Артур Сіренко
2026.03.06 17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,

С М
2026.03.06 16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде

Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати

Юрій Лазірко
2026.03.06 16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову

Артур Курдіновський
2026.03.06 15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.

Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,

Олена Побийголод
2026.03.06 11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)

А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими

Борис Костиря
2026.03.06 11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.

Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,

Юрій Гундарів
2026.03.06 09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма

Богдан Манюк
2026.03.06 07:58
продовження)

Ярослав Саландяк

Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,

Віктор Кучерук
2026.03.06 06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро

Артур Курдіновський
2026.03.06 00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.

Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",

Володимир Бойко
2026.03.06 00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів. Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність. Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади. Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги. Злочинам сприяють б

Богдан Манюк
2026.03.05 19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах

Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук

Євген Федчук
2026.03.05 17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ДАРБАН



– Помнишь, когда-то я рассказывал тебе о дарбанах, что спокойно разгуливали по территории моего интерната?
– С одним из них ты, кажется, даже встретился однажды?
– Ну и память же у тебя! Как полтавская дорога, по выражению Маяковского. Каждый оставит след.
– Дело не в памяти, а в том, что ты так живо описал тогда эту встречу.
– Как сейчас помню: иду я в ночную смену, а метрах в пяти остановилось нечто напоминающее то ли собаку, то ли свинью. Подошел ближе и в свете фонаря вижу дарбана, что по-русски называют дикобразом. Кроме имени, ничего не известно мне об этом животном. По общению с собаками знаю, что в таких случаях лучше не двигаться. Застыл на месте и дарбан. Где-то с минуту постояли мы так, глядя друг на друга, а потом, видимо инстиктивно вспомнив, что оно все-таки раньше появилось на свет божий, животное медленно продолжило свой маршрут.
– Помнится, ты собирался выяснить, откуда такое странное имя у него...
– Пока что не удалось, но точно известно, что никакой связи с дурью, что сразу же придет в голову русскоговорящему, нет и в помине. Как, собственно, трудно понять, почему это спокойное животное по-русски ассоциируется с “диким образом”? Разве что из-за длинных игл, напоминающих скорее всего стрелы? Но ни разу не приходилось слышать, чтобы кто-то из людей пострадал от них. Волк, не говоря уж о львах и тиграх, больше подходит для такого имени.
– Не кажется ли тебе, что с тех пор, как Всевышний разрушил Вавилонскую башню и всеобщую речь разбил на разные языки, люди не только перестали понимать друг друга, но и стали каждый по-своему называть животных. А ведь в Торе сказано, что “когда образовал Бог Всесильный из земли всякого зверя полевого и всякую птицу небесную, привел он к человеку, чтобы видеть, как он назовет их, и как назовет человек какое-либо живое существо, так и имя его”. С этими именами ввел их Ноах в свой ковчег, чтобы уцелели от потопа. И вот после Вавилона животные, по-моему, перестали откликаться на имена, данные предкам их Адамом... Да, но, кажется, я отвлекся. Так что новенького ты хотел рассказать о дарбане ?
– Представляешь, не приходят больше дарбаны, хоть раньше преспокойно прогуливались по футбольному полю. Видели меня, но, занятые своим делом, не обращали никакого внимания. Будь посветлее, я бы сфотографировал их. Даже название снимку придумал – “Ночные футболисты”.
– Но почему дарбаны перестали появляться там, где их наверняка никто никогда не преследовал? Может, переселились в другое место? Или же на выгодных условиях сдались на милость зоопарка, что, кстати, неподалеку?..
– Шутишь, а то, что случилось, наводит на грустные раздумья.
– Но говори же. Не тяни.
– С месяц меня не было в интернате, а когда появился, дети рассказали, что пара дарбанов забрела в подвал строящегося спортзала. Кто-то из строителей закрыл дверь помещения на замок. И, как ни пытались животные вырваться на волю, никто им так и не открыл. Полагаю, что просто боялись дарбанов. Так они навсегда и остались там. Уже как экспонаты для будущих исследователей нашей эпохи.







      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-27 10:05:52
Переглядів сторінки твору 991
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.047 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.239 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.06 21:09
Автор у цю хвилину відсутній