Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
2026.03.06
00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
2026.03.06
00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів.
Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність.
Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади.
Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги.
Злочинам сприяють б
2026.03.05
19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
2026.03.05
17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
ДАРБАН
– Помнишь, когда-то я рассказывал тебе о дарбанах, что спокойно разгуливали по территории моего интерната?
– С одним из них ты, кажется, даже встретился однажды?
– Ну и память же у тебя! Как полтавская дорога, по выражению Маяковского. Каждый оставит след.
– Дело не в памяти, а в том, что ты так живо описал тогда эту встречу.
– Как сейчас помню: иду я в ночную смену, а метрах в пяти остановилось нечто напоминающее то ли собаку, то ли свинью. Подошел ближе и в свете фонаря вижу дарбана, что по-русски называют дикобразом. Кроме имени, ничего не известно мне об этом животном. По общению с собаками знаю, что в таких случаях лучше не двигаться. Застыл на месте и дарбан. Где-то с минуту постояли мы так, глядя друг на друга, а потом, видимо инстиктивно вспомнив, что оно все-таки раньше появилось на свет божий, животное медленно продолжило свой маршрут.
– Помнится, ты собирался выяснить, откуда такое странное имя у него...
– Пока что не удалось, но точно известно, что никакой связи с дурью, что сразу же придет в голову русскоговорящему, нет и в помине. Как, собственно, трудно понять, почему это спокойное животное по-русски ассоциируется с “диким образом”? Разве что из-за длинных игл, напоминающих скорее всего стрелы? Но ни разу не приходилось слышать, чтобы кто-то из людей пострадал от них. Волк, не говоря уж о львах и тиграх, больше подходит для такого имени.
– Не кажется ли тебе, что с тех пор, как Всевышний разрушил Вавилонскую башню и всеобщую речь разбил на разные языки, люди не только перестали понимать друг друга, но и стали каждый по-своему называть животных. А ведь в Торе сказано, что “когда образовал Бог Всесильный из земли всякого зверя полевого и всякую птицу небесную, привел он к человеку, чтобы видеть, как он назовет их, и как назовет человек какое-либо живое существо, так и имя его”. С этими именами ввел их Ноах в свой ковчег, чтобы уцелели от потопа. И вот после Вавилона животные, по-моему, перестали откликаться на имена, данные предкам их Адамом... Да, но, кажется, я отвлекся. Так что новенького ты хотел рассказать о дарбане ?
– Представляешь, не приходят больше дарбаны, хоть раньше преспокойно прогуливались по футбольному полю. Видели меня, но, занятые своим делом, не обращали никакого внимания. Будь посветлее, я бы сфотографировал их. Даже название снимку придумал – “Ночные футболисты”.
– Но почему дарбаны перестали появляться там, где их наверняка никто никогда не преследовал? Может, переселились в другое место? Или же на выгодных условиях сдались на милость зоопарка, что, кстати, неподалеку?..
– Шутишь, а то, что случилось, наводит на грустные раздумья.
– Но говори же. Не тяни.
– С месяц меня не было в интернате, а когда появился, дети рассказали, что пара дарбанов забрела в подвал строящегося спортзала. Кто-то из строителей закрыл дверь помещения на замок. И, как ни пытались животные вырваться на волю, никто им так и не открыл. Полагаю, что просто боялись дарбанов. Так они навсегда и остались там. Уже как экспонаты для будущих исследователей нашей эпохи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДАРБАН
– Помнишь, когда-то я рассказывал тебе о дарбанах, что спокойно разгуливали по территории моего интерната?
– С одним из них ты, кажется, даже встретился однажды?
– Ну и память же у тебя! Как полтавская дорога, по выражению Маяковского. Каждый оставит след.
– Дело не в памяти, а в том, что ты так живо описал тогда эту встречу.
– Как сейчас помню: иду я в ночную смену, а метрах в пяти остановилось нечто напоминающее то ли собаку, то ли свинью. Подошел ближе и в свете фонаря вижу дарбана, что по-русски называют дикобразом. Кроме имени, ничего не известно мне об этом животном. По общению с собаками знаю, что в таких случаях лучше не двигаться. Застыл на месте и дарбан. Где-то с минуту постояли мы так, глядя друг на друга, а потом, видимо инстиктивно вспомнив, что оно все-таки раньше появилось на свет божий, животное медленно продолжило свой маршрут.
– Помнится, ты собирался выяснить, откуда такое странное имя у него...
– Пока что не удалось, но точно известно, что никакой связи с дурью, что сразу же придет в голову русскоговорящему, нет и в помине. Как, собственно, трудно понять, почему это спокойное животное по-русски ассоциируется с “диким образом”? Разве что из-за длинных игл, напоминающих скорее всего стрелы? Но ни разу не приходилось слышать, чтобы кто-то из людей пострадал от них. Волк, не говоря уж о львах и тиграх, больше подходит для такого имени.
– Не кажется ли тебе, что с тех пор, как Всевышний разрушил Вавилонскую башню и всеобщую речь разбил на разные языки, люди не только перестали понимать друг друга, но и стали каждый по-своему называть животных. А ведь в Торе сказано, что “когда образовал Бог Всесильный из земли всякого зверя полевого и всякую птицу небесную, привел он к человеку, чтобы видеть, как он назовет их, и как назовет человек какое-либо живое существо, так и имя его”. С этими именами ввел их Ноах в свой ковчег, чтобы уцелели от потопа. И вот после Вавилона животные, по-моему, перестали откликаться на имена, данные предкам их Адамом... Да, но, кажется, я отвлекся. Так что новенького ты хотел рассказать о дарбане ?
– Представляешь, не приходят больше дарбаны, хоть раньше преспокойно прогуливались по футбольному полю. Видели меня, но, занятые своим делом, не обращали никакого внимания. Будь посветлее, я бы сфотографировал их. Даже название снимку придумал – “Ночные футболисты”.
– Но почему дарбаны перестали появляться там, где их наверняка никто никогда не преследовал? Может, переселились в другое место? Или же на выгодных условиях сдались на милость зоопарка, что, кстати, неподалеку?..
– Шутишь, а то, что случилось, наводит на грустные раздумья.
– Но говори же. Не тяни.
– С месяц меня не было в интернате, а когда появился, дети рассказали, что пара дарбанов забрела в подвал строящегося спортзала. Кто-то из строителей закрыл дверь помещения на замок. И, как ни пытались животные вырваться на волю, никто им так и не открыл. Полагаю, что просто боялись дарбанов. Так они навсегда и остались там. Уже как экспонаты для будущих исследователей нашей эпохи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
