Синє небо, дай натхнення,
Яскраве сонце, дай тепла,
Вітре любий, дай знамення,
Щоб написати я змогла.

Про ту людину особливу,
Котру зустріла у житті,
Що стала так мені важлива,
У повсякденному житті.

І кожний погляд її ніжний,
І кожна посмішка ясна,
І словом тихим, дивовижним,
Любов"ю сповнює вона.

Коли щось трапиться зі мною,
Чи я засмучена чомусь,
Мене втішає і такою,
Хоч я щасливою здаюсь.

Вона не схожа ні на кого,
Вона така, яка і є,
Не зустрічала я нікого,
Хто розумів би так мене.

Хоч їй погано - я почую,
Хоч радість сповнить все до дна,
Мою любов завжди відчує,
Найкраща вчителька моя.

Вона зі мною завжди буде,
У серці жити крізь роки,
Мене ніколи не забуде,
Як і ці мої рядки.

Не знаю я, зі слів цих щирих,
Вас захвилює хоч би мить,
А я дарую крихту віри,
І тих очей ясних блакить.