Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.09
08:50
Втікаємо — від поглядів байдужих круговерті,
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
2026.09.09
06:08
Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
2026.09.09
01:17
Сопе і пише - все ніяк!
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
2026.09.09
00:44
Пілігрими із Хайфи до Умані
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
2026.09.08
21:50
Усе, що ухопиш
Усе, що узрієш
Усе, що скуштуєш
Що відчуєш
Усе, що полюбиш
Усе, що зненавидиш
Усе, що зневажиш
Що збереш
Усе, що узрієш
Усе, що скуштуєш
Що відчуєш
Усе, що полюбиш
Усе, що зненавидиш
Усе, що зневажиш
Що збереш
2026.09.08
20:53
сни все не йдуть
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше
2026.09.08
20:44
Незвичний біль душевної знесили
Живе, як нерозпізнаний мікроб.
А вижити його – слабкі посили,
Як і десятки порухів і спроб.
Вже й серце призвичаїлось страждати,
Не кожний сон – як тимчасова смерть.
Для справжньої не вийшов час розплати
Живе, як нерозпізнаний мікроб.
А вижити його – слабкі посили,
Як і десятки порухів і спроб.
Вже й серце призвичаїлось страждати,
Не кожний сон – як тимчасова смерть.
Для справжньої не вийшов час розплати
2026.09.08
19:47
А пам’ять, як стара в селі криниця,
Що жде щодня тебе чи інших мовчки.
В її глибіні часу таємниця,
У темних водах щастя й смутку роки.
Хоч спрага є, - минуле п’єм поволі.
Згадаймо всіх, що жили з чистим серцем,
Хто слід залишив свій колись у долі,
Що жде щодня тебе чи інших мовчки.
В її глибіні часу таємниця,
У темних водах щастя й смутку роки.
Хоч спрага є, - минуле п’єм поволі.
Згадаймо всіх, що жили з чистим серцем,
Хто слід залишив свій колись у долі,
2026.09.08
18:17
Київ поринув у дронову січ :
Спалах за спалахом - підлість.
Жах у очах, втома блідих облич -
Лине безрадісна дійсність.
Зранку ракета летить навмання,
Димом затягнуте небо.
Мама з дитиною йде в укриття,
Спалах за спалахом - підлість.
Жах у очах, втома блідих облич -
Лине безрадісна дійсність.
Зранку ракета летить навмання,
Димом затягнуте небо.
Мама з дитиною йде в укриття,
2026.09.08
17:31
Підібралася тишком осінь,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.
«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.
«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,
2026.09.08
13:39
Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
2026.09.08
12:32
Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
2026.09.08
07:37
Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
2026.09.08
01:13
Індик - це своєрідна птиця.
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
2026.09.07
21:14
Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
2026.09.07
20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
ПРИВЕТ ОТ ГАЙДАРА
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на улицу.
Стоит упомянуть одну важную деталь. Хоть в помещение агентства вели две двери, одна из них, как правило, была закрыта. Правда, на сей раз это правило нарушила новенькая сотрудница. Выйдя перекурить и возвратясь вскоре на свое рабочее место, она не закрыла упомянутую дверь. Никто из посетителей не попытался воспользоваться этой оплошностью, и все входили в помещение через главный вход, а потом уже по ступенькам спускались то ли к заведующей, то ли к агенту, то ли к бухгалтеру. Может быть, потому, что именно там красовалась вывеска фирмы.
Никто из упомянутой троицы почему-то не обратил внимания, что на некотором удалении от незакрытой двери прохаживается молодой человек приятной наружности. Но как только бухгалтер перед уходом в банк вышла из комнаты, оставив на столе сумку с деньгами, именно этим путем вошел и незамеченным вышел тот, о ком на вопрос прибывшего вскорости полицейского, как выглядел похититель дневной выручки, никто ничего не мог сказать.
Прошло несколько дней. О случившемся перестали говорить, так как пропажу воз¬мес¬тило страховое агентство. И вот под конец рабочего дня, когда уже работа фирмы близилась к завершению, в ту самую, однажды незакрытую дверь постучал молодой человек приятной наружности с рюкзачком за плечами. Ему показали на центральный вход. На вопрос к кому, последний посетитель ответил, что к бухгалтеру. Сойдя вниз, молодой человек открыл рюкзак, достал из него сумку, положил ее на стол и сказал:
– Все в целости и сохранности.
И поскольку никто из сотрудниц не промолвил ни слова, а в глазах каждой стоял один и тот же вопрос, странный посетитель счел нужным добавить:
– Угостите кофейком, расскажу, как и почему все произошло.
...Оказалось, что необычный похититель заканчивает курс психологии в университете и решил исследовать причину участившихся краж в различных учреждениях.
Пока бухгалтер и гость попивали кофе, в помещение вошли два полицейских, вызванные, оказывается, незаметно вышедшей в другую комнату тот самой новенькой сотрудницей, надели на руки молодого человека наручники и предложили следовать за ними.
– Но при чем тут Гайдар? – спросит читатель.
А при том, что, как рассказывают современники Аркадия Гайдара, нечто подобное случилось и с кумиром советской детворы.
Как-то в переполненном трамвае в ту пору еще начинающий писатель увидел бедного студента и решил незаметно положить ему в карман толику только что полученного гонорара. Не успел наш филантроп отпрянуть руку, как стоящая рядом женщина завопила:
– Люди добрые, держите вора!
Остановили трамвай и до прибытия милиции начали стыдить вора, а кое-кто уже и совал ему под нос кулак.
– Сколько у вас было денег? – спросил милиционер студента.
– Какая-то мелочь.
– А сейчас?
Студент вывернул карманы, и оттуда выпало несколько крупных купюр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПРИВЕТ ОТ ГАЙДАРА
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на улицу.
Стоит упомянуть одну важную деталь. Хоть в помещение агентства вели две двери, одна из них, как правило, была закрыта. Правда, на сей раз это правило нарушила новенькая сотрудница. Выйдя перекурить и возвратясь вскоре на свое рабочее место, она не закрыла упомянутую дверь. Никто из посетителей не попытался воспользоваться этой оплошностью, и все входили в помещение через главный вход, а потом уже по ступенькам спускались то ли к заведующей, то ли к агенту, то ли к бухгалтеру. Может быть, потому, что именно там красовалась вывеска фирмы.
Никто из упомянутой троицы почему-то не обратил внимания, что на некотором удалении от незакрытой двери прохаживается молодой человек приятной наружности. Но как только бухгалтер перед уходом в банк вышла из комнаты, оставив на столе сумку с деньгами, именно этим путем вошел и незамеченным вышел тот, о ком на вопрос прибывшего вскорости полицейского, как выглядел похититель дневной выручки, никто ничего не мог сказать.
Прошло несколько дней. О случившемся перестали говорить, так как пропажу воз¬мес¬тило страховое агентство. И вот под конец рабочего дня, когда уже работа фирмы близилась к завершению, в ту самую, однажды незакрытую дверь постучал молодой человек приятной наружности с рюкзачком за плечами. Ему показали на центральный вход. На вопрос к кому, последний посетитель ответил, что к бухгалтеру. Сойдя вниз, молодой человек открыл рюкзак, достал из него сумку, положил ее на стол и сказал:
– Все в целости и сохранности.
И поскольку никто из сотрудниц не промолвил ни слова, а в глазах каждой стоял один и тот же вопрос, странный посетитель счел нужным добавить:
– Угостите кофейком, расскажу, как и почему все произошло.
...Оказалось, что необычный похититель заканчивает курс психологии в университете и решил исследовать причину участившихся краж в различных учреждениях.
Пока бухгалтер и гость попивали кофе, в помещение вошли два полицейских, вызванные, оказывается, незаметно вышедшей в другую комнату тот самой новенькой сотрудницей, надели на руки молодого человека наручники и предложили следовать за ними.
– Но при чем тут Гайдар? – спросит читатель.
А при том, что, как рассказывают современники Аркадия Гайдара, нечто подобное случилось и с кумиром советской детворы.
Как-то в переполненном трамвае в ту пору еще начинающий писатель увидел бедного студента и решил незаметно положить ему в карман толику только что полученного гонорара. Не успел наш филантроп отпрянуть руку, как стоящая рядом женщина завопила:
– Люди добрые, держите вора!
Остановили трамвай и до прибытия милиции начали стыдить вора, а кое-кто уже и совал ему под нос кулак.
– Сколько у вас было денег? – спросил милиционер студента.
– Какая-то мелочь.
– А сейчас?
Студент вывернул карманы, и оттуда выпало несколько крупных купюр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
