Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.24
19:42
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
2026.01.24
16:39
В повітрі знову рій металобрухту.
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.
Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.
Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,
2026.01.24
09:35
Та годі вже цькувати Президента!
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
2026.01.23
22:44
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
2026.01.23
20:35
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
2026.01.23
18:46
Із Леоніда Сергєєва
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
2026.01.23
17:05
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
2026.01.23
16:55
Мобільний вимкнули зв'язок,
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
2026.01.23
11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
2026.01.23
10:52
Розкажи,
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
2026.01.23
06:16
Є бездверний дім і
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
2026.01.23
03:55
Падаю? Вклоняюся снігам...
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
2026.01.23
00:27
не задивляйтеся за вікно
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
2026.01.22
21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
2026.01.22
17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
2026.01.22
16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
ПРИВЕТ ОТ ГАЙДАРА
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на улицу.
Стоит упомянуть одну важную деталь. Хоть в помещение агентства вели две двери, одна из них, как правило, была закрыта. Правда, на сей раз это правило нарушила новенькая сотрудница. Выйдя перекурить и возвратясь вскоре на свое рабочее место, она не закрыла упомянутую дверь. Никто из посетителей не попытался воспользоваться этой оплошностью, и все входили в помещение через главный вход, а потом уже по ступенькам спускались то ли к заведующей, то ли к агенту, то ли к бухгалтеру. Может быть, потому, что именно там красовалась вывеска фирмы.
Никто из упомянутой троицы почему-то не обратил внимания, что на некотором удалении от незакрытой двери прохаживается молодой человек приятной наружности. Но как только бухгалтер перед уходом в банк вышла из комнаты, оставив на столе сумку с деньгами, именно этим путем вошел и незамеченным вышел тот, о ком на вопрос прибывшего вскорости полицейского, как выглядел похититель дневной выручки, никто ничего не мог сказать.
Прошло несколько дней. О случившемся перестали говорить, так как пропажу воз¬мес¬тило страховое агентство. И вот под конец рабочего дня, когда уже работа фирмы близилась к завершению, в ту самую, однажды незакрытую дверь постучал молодой человек приятной наружности с рюкзачком за плечами. Ему показали на центральный вход. На вопрос к кому, последний посетитель ответил, что к бухгалтеру. Сойдя вниз, молодой человек открыл рюкзак, достал из него сумку, положил ее на стол и сказал:
– Все в целости и сохранности.
И поскольку никто из сотрудниц не промолвил ни слова, а в глазах каждой стоял один и тот же вопрос, странный посетитель счел нужным добавить:
– Угостите кофейком, расскажу, как и почему все произошло.
...Оказалось, что необычный похититель заканчивает курс психологии в университете и решил исследовать причину участившихся краж в различных учреждениях.
Пока бухгалтер и гость попивали кофе, в помещение вошли два полицейских, вызванные, оказывается, незаметно вышедшей в другую комнату тот самой новенькой сотрудницей, надели на руки молодого человека наручники и предложили следовать за ними.
– Но при чем тут Гайдар? – спросит читатель.
А при том, что, как рассказывают современники Аркадия Гайдара, нечто подобное случилось и с кумиром советской детворы.
Как-то в переполненном трамвае в ту пору еще начинающий писатель увидел бедного студента и решил незаметно положить ему в карман толику только что полученного гонорара. Не успел наш филантроп отпрянуть руку, как стоящая рядом женщина завопила:
– Люди добрые, держите вора!
Остановили трамвай и до прибытия милиции начали стыдить вора, а кое-кто уже и совал ему под нос кулак.
– Сколько у вас было денег? – спросил милиционер студента.
– Какая-то мелочь.
– А сейчас?
Студент вывернул карманы, и оттуда выпало несколько крупных купюр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПРИВЕТ ОТ ГАЙДАРА
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на улицу.
Стоит упомянуть одну важную деталь. Хоть в помещение агентства вели две двери, одна из них, как правило, была закрыта. Правда, на сей раз это правило нарушила новенькая сотрудница. Выйдя перекурить и возвратясь вскоре на свое рабочее место, она не закрыла упомянутую дверь. Никто из посетителей не попытался воспользоваться этой оплошностью, и все входили в помещение через главный вход, а потом уже по ступенькам спускались то ли к заведующей, то ли к агенту, то ли к бухгалтеру. Может быть, потому, что именно там красовалась вывеска фирмы.
Никто из упомянутой троицы почему-то не обратил внимания, что на некотором удалении от незакрытой двери прохаживается молодой человек приятной наружности. Но как только бухгалтер перед уходом в банк вышла из комнаты, оставив на столе сумку с деньгами, именно этим путем вошел и незамеченным вышел тот, о ком на вопрос прибывшего вскорости полицейского, как выглядел похититель дневной выручки, никто ничего не мог сказать.
Прошло несколько дней. О случившемся перестали говорить, так как пропажу воз¬мес¬тило страховое агентство. И вот под конец рабочего дня, когда уже работа фирмы близилась к завершению, в ту самую, однажды незакрытую дверь постучал молодой человек приятной наружности с рюкзачком за плечами. Ему показали на центральный вход. На вопрос к кому, последний посетитель ответил, что к бухгалтеру. Сойдя вниз, молодой человек открыл рюкзак, достал из него сумку, положил ее на стол и сказал:
– Все в целости и сохранности.
И поскольку никто из сотрудниц не промолвил ни слова, а в глазах каждой стоял один и тот же вопрос, странный посетитель счел нужным добавить:
– Угостите кофейком, расскажу, как и почему все произошло.
...Оказалось, что необычный похититель заканчивает курс психологии в университете и решил исследовать причину участившихся краж в различных учреждениях.
Пока бухгалтер и гость попивали кофе, в помещение вошли два полицейских, вызванные, оказывается, незаметно вышедшей в другую комнату тот самой новенькой сотрудницей, надели на руки молодого человека наручники и предложили следовать за ними.
– Но при чем тут Гайдар? – спросит читатель.
А при том, что, как рассказывают современники Аркадия Гайдара, нечто подобное случилось и с кумиром советской детворы.
Как-то в переполненном трамвае в ту пору еще начинающий писатель увидел бедного студента и решил незаметно положить ему в карман толику только что полученного гонорара. Не успел наш филантроп отпрянуть руку, как стоящая рядом женщина завопила:
– Люди добрые, держите вора!
Остановили трамвай и до прибытия милиции начали стыдить вора, а кое-кто уже и совал ему под нос кулак.
– Сколько у вас было денег? – спросил милиционер студента.
– Какая-то мелочь.
– А сейчас?
Студент вывернул карманы, и оттуда выпало несколько крупных купюр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
