Не плач, Україно, а смійся –
Часи твої кращі пройшли!
Народ, що з колін лиш підвівся,
Вдягає нові кандали!..

Нема булави у гетьмана,
А зрештою і голови…
Морози на Йвана Купала
Сплелись з холодами Москви.

Не буде вже більше Майдану
Напевне, що кілька століть…
О, як ця незримая зрада
В народному серці болить!..

Та бачили, очі, що брали?
Тепер це смакуйте сповна!
У сотий раз нас обікрали! –
Хіба це для нас дивина?

…Вже біль потихенько стихає,
Апатія гору бере.
Ай справді – ніхто ж не здихає,
Народ виживає-живе…

І з газом буде все чудово,
До цін – також звикнемо ми!
І другу державную мову
Приймемо – теж не для Москви…

Буде коаліція ладна,
Буде Конституція – клас!
І рідна Верховная Рада
Піклується тільки про нас!!!

…Отак нас, дурних, присипляють,
Зацитькують, вкоськують нас. –
Самі ж капітали складають
Бо то їхній знайдений шанс!

Та ти подивись, Україно,
Заплакані очі протри,
Як грізно, нестримно, невпинно
Чужі майорять прапори!

І значення колір не має
Тих стягів - розвихрений шал –
Тебе, Україно, ковтає
Потворний чужий Капітал!!!
І будеш ти згадувать Маркса,
Шевченка… Забиті голи…
…Вони ж не прибули із Марса –
Усі, що тебе продали!..

13.10.2006р