ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 FEE



Впервые я встретил это слово, читая по-английски одну из басен Эзопа. Обозначало оно гонорар, вознаграждение.
Казалось бы, ничего особенного. Но удивлению моему не было предела. Оказывается, еще в далеком детстве, когда за работу пастушка получал не столько, сколько ожидал, отойдя в сторонку, я произносил именно это слово. И хоть относилось оно не к категории существительных, как в английском, а к междометию, вкладывал я в него тот же смысл, что и взрослые.
Не знал я этого слова и в первый месяц пребывания в Израиле, когда написал рекламную зарисовку об одном хозяине магазина. Обещанные поначалу сто шекелей тот решил отдать мне продуктами питания. Как и в детстве, сделка закончилась тем же “ФИ...”, которое я, к сожалению, не смог выдать ушлому представителю малого бизнеса. Одарив товаром на двадцать пять шекелей, он так ни разу не вышел к прилавку, когда я договаривался с ним о встрече, чтобы получить остальное.
Ладно, думал я, что возьмешь с торгаша, который к тому же, видимо, и не знает слова “гонорар“.
После нескольких неудачных попыток устроиться в газету решил я навсегда распрощаться с журналистикой. Работа в охране, куда вскоре устроился, не оставляла времени на встречу с будущими героями зарисовок и рассказов. И все же непросто было устоять перед доводом жены: “Ну, что тебе стоит черкнуть перышком? С редакцией Бина уже договорилась“.

А события разворачивались так. В одной из ведущих русскоязычных газет открыл я новую рубрику. К счастью, герои зарисовок, зная о моем положении, сами шли ко мне на работу, куда пришлось отнести и мою мнолетнюю кормилицу – пишущую машинку. Ночью школа-интернат безмятежно спала, а я, как бывало в Киеве, выстукивал свой будущий гонорар.
И вот уже одна, вторая публикация. Благодарность героев зарисовок, лестные отзывы редакции. И все же на ”Так держать!” без излишней скромности спрашиваю о гонораре. Ведь моя приятельница наверняка сообщила, что еще совсем недавно я не только получал гонорары, но и как ответственный секретарь республиканского журнала сам выписывал их авторам.
– Понимаешь, – слышу после продолжительной паузы, – у нас новый редактор. Войдет в курс дела, и ты получишь все сполна. А пока что продолжай в том же духе.
Ну что ж, продолжать так продолжать. Вот уже и четыре публикации. А гонорара по-прежнему нет. Звоню уже новому редактору.
– Возьми освобождение от налога.
– На какую сумму?
– На 500 шекелей.
Просиживаю в службе по налогам несколько часов, отправляю письмо в редакцию и с нетерпением жду обещанного гонорара.
А вот и долгожданный чек. Но что это – 50 шекелей?
И теперь уже за традиционным “ФИ...” последовало то, чего нет в английском, и что делает русский язык наверняка самым выразительным, когда речь идет о разочаровании на уровне проклятия.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-30 18:14:36
Переглядів сторінки твору 1469
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.23 10:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-05-30 19:39:45 ]
Але ж, пане Іване, напевно траплялися і неждані приємності? Якщо не щодо жінок, то щодо грошової нагороди... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-05-30 19:59:07 ]
Дякую, що дали змогу згадати й приємні враження від написаного.
Пригадую, як в Таджикистані, коли шукав я разом з товариством Сніжну Людину, мене запросили в гості епідеміологи відвідати форель в усіх видах. Я прочитав їм вірш "Ой ви, пізні пісні". І ось один з них просить написати його російськими літерами, щоб прочитати своїй дружині-українці.
То був мій найбільший гонорар.
З повагою та найкращими побажаннями
Іван Потьомкін з Єрусалима