Розслабився, Гаррі.))) Втомився літати, вирішив трохи на гілочці внизу посидіти, відпочити.))) Дякую за підказочку, йду міняти "й" на кому.)

Та, певно ж, що нічого... )))

і ЦЕ називається "нічого"?!...

Хлопець каже дівчині: "Яка в тебе гарна кофтинка!" А вона відповідає: "Ти знаєш, а під нею нічого нема..." Він: "Ну, не переживай... Ще виростуть..." :)))

Та ну їх, пародії, краще продовження теми писатиму.))) А Інтернет в Україні поза правовим полем - так Юля сказала, а вона, між іншим, дипломований юрист.)
Найцікавіше те, Марино, що це справді історія з мого особистого досвіду.) Пригадав її собі, як прочитав вірші Василя ті Івана.)

Слушай, а это классно - писать продолжения. Это даже не римейк. Представляешь, Карабасу-Барабасу можно вернуть оброненный им ключик, Буратино - отправить в тюрьму. Ключик-то не его.
И главное - ты всегда при деле. А это уже половина успеха. Потому что ты на слуху.
Это в детсадовском детстве было - "подберуха-муха, старая старуха". А в отрочестве - чьи-то окурки.

Наилучшие пожелания,
о Валерий.

Алексію, ну щойно ж пояснював Марині, що історія з мого особистого досвіду.))) Ось, пригадалось.))) Так я ж скільки років був не на слуху, тепер надолужую.))) Раніше Інтернету ж не було, а журнал "Юность" мої вірші друкувати не хотів.)))

Ти знаєш, Алексію, ніколи недопалки не підбирав. Не палив. І зараз не палю.

Марино, а ми ж на ти, хіба забула?))) До речі, забув сказати - бачила, як по Інтернету блукає без нашого на те відома твій прозовий, а мій віршований коментар про сексуальні неврози, голопупих шоколадок і т.д.? Пам'ятаєш?) Приємно, що ми користуємось популярністю, правда ж?)))

не бачила!!!
скиньте посилання

І день шукав, і ніч шукав,
І, голову узявши в руки,
Подумав: "Та-ак, важко знайти чорну кішку у темній кімнаті, особливо, якщо її там нема"
Було, точно було, а де ділось - не знаю. Хтось собі на блог скопіював був. Але все по-чесному, із вказанням автора і джерела, і навіть епіграф з Марининим прозовим коментарем. Підвів мене дядько Гугл, піду, підчитаю літературу по хакерству, може, тоді і розшукаю десь у "дебрях" Інтернету. :)

Звучить як початок вірша. :) Продовжуйте тему, як є бажання. :)

Ви, власне, і задали цю тональність... і направду, звучить як початок вірша, а я і не помітила - цікаво.

Ви, власне, і задали цю тональність... і направду, звучить як початок вірша, а я і не помітила - цікаво.

Так, я й сам розгубився тоді))) адже мав не набагато більше років, аніж Вам зараз))) і це справді було вперше. Для мене.)

Але ж є ще гудзики на чоловічій сорочці))) на них теж можна чудово потренуватись)))

Вдячний за відгук, Оксанко!