Можна б згоїти рани
Часом, віршем, піснями
Та спогади рвуться в душу
Думкою, болем, снами.
" Я знаю, що ти небесна",-
Луною звучать слова,
Морського прибою хвиля
В серці озвалась: "Твоя".
Небо всміхалось чайками,
Кохання торкнулось мрій,
Ніжність тонула в пристрасті
Із-під щасливих вій.
"Я знаю, що ти небесна",-
На гребені почуттів
Писали вітрила долю,
Бажаннями шлях зорів.
"Я знаю, що я небесна,
Ти біля мене в снах,
З тобою іти готова
У шторм на семи вітрах".
Любов, як розбурхане море
Рвалася вище хмар,
В стукоті серця чути:
" Кохання - найвищий дар".
Та шторм бушував недовго,
Пристрасть вляглась до дна,
Спочатку була небесна,
Потім стала земна,
Тепер я тобою п'яна,
Холод не гасить пам'ять,
Мрії тебе зовуть...
... Та все це було, напевне,
Тисячу літ тому,
Згоріло осіннім листом,
Перетворилось в зиму,
Ніжним пагінчиком зранку
Навряд чи зустріне весну?.
11.12.2010