Пані Хромова знову неперевершена. Можливо – то просто моє особистісне проступає крізь її строки, а своє – воно ж, зазвичай, найліпше смакує. Втім, не думаю, що в тендітному організмі Анни можуть відбуватися божевільні метаморфози, подібні до моїх, тож, впевнений, – справа просто в шалено ніжних віршах авторки. Таких нехарактерних, що за мить айстрами зростатимуть крізь ті конструкти, що до того були словами.

А я просто і скромно дякую за насолоду...
Бо після отих верхніх коментарів і не знаєш що сказати...