Валерій Хмельницький
віршик “Пародисти. Частина 1. Уривок з поеми.”

Десь, колись, в якійсь країні
Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів,
Не позичений, а власний.

Леся Українка “ДАВНЯ КАЗКА”


"Десь, колись, в якійсь країні
Жили пародисти.
Вони віршів не писали,
Та хотіли їсти.
Лиш побачать десь поета
З віршем чи сонетом -
Цап-царап його за патли -
Й на фарш, на котлети.
Порубають того вірша
Чи того сонета,
Й кажуть: «Що ж, аби не гірше!
Молодець, поете!
Понаписуй іще віршів
Всі – собі на згубу,
Бо ми хочемо так їсти,
Аж чешуться зуби.
Бо лиш ти народиш вірша,
Чи в муках, чи легко –
Ми завжди напоготові
Його зразу зжерти.
Відгризем спочатку вуха,
Потім – хвіст і ніжки,
А тобі, тобі – послухай! –
Лишимо лиш ріжки»
Така доля всіх поетів
Межи пародистів,
Що самі віршів не пишуть,
Але хочуть їсти."

Писати “бýдь-як” не годиться,
Писати треба “з огоньком”!
Не завжди ціниться синиця…
Аби бажання – вéлкам! Ком!
Ти? З пародистами? На шáблі?
Давай-давай… «Нє дєржим зла»
За день вже третій раз… на грáблі…
Чи каска тріщину дала?
Зненацька так подавсь в експерти –
Справжніський влаштував демáрш!
І нагнітаєш – з’їсти, зжерти,
Страхіття – рíжки, пáтли, фарш…
Ще полюбляєш риму…грубу?
Лякать народ, повір, то стид!
Ти що, Валєр? Собі на згубу?
Та то ж, колего, суїцид!
Чи ти об’ївсь якого зілля?
Чи, вибач, може що курив?
Відгризти вуха – божевілля!
І звідки “творчєский” порив?
Таке вже краще “не рожати”,
Таких думок (заввáж – не мрій)…
Пиши вже ліпше “Ати-бати”
“Неугомонний” друже мій…


12.07.2011