Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.21
22:05
І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
2026.03.21
16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу
2026.03.21
13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
2026.03.21
09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
2026.03.21
08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
2026.03.21
07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
2026.03.20
21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
2026.03.20
19:41
Михайло Голодний (1903-1949)
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
2026.03.20
18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2026.03.20
16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
2026.03.20
15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
2026.03.20
11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
2026.03.20
10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
2026.03.20
08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
2026.03.20
07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
2026.03.20
05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей
Твою машкару
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей
Твою машкару
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2023.12.07
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катруся Матвійко (1989) /
Новини (Публіцистика)
Заява українських літераторів на підтримку Міли Іванцової
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Заява українських літераторів на підтримку Міли Іванцової
Шановні колеги!
Ми, літератори України що нижче підписалися, просимо з увагою та співчуттям поставитися до непростої ситуації, що склалася у родині нашої колеги, відомої української письменниці Міли (Людмили) Іванцової.
Зараз Міла намагається рятувати свою п´ятирічну онуку від її батька, колишнього зятя, який вже кілька років, м´яко кажучи, неадекватно поводиться з донькою. Вона постійно голодна, недоглянута, проводить час в замкненому просторі приватної будівлі в с. Мєна Чернігівської області, боїться людей, не ходить в дитячий садок, жодного разу не була на огляді у лікаря і т.п.
За свідченнями очевидців, батько регулярно пиячить, годуючи дитину залишками своєї «трапези». Ситуація ускладнена тим, що мати дитини втекла від чоловіка у стані глибокого нервового розладу і по суті відмовилася від доньки, виїхавши до Білорусі і передавши батькові всі права на дитину, в тому числі і на вивіз за кордон. Всі намагання Міли Іванцової перейняти опіку над дитиною досі не мали успіху, позаяк юридична сторона ситуації досить складна. Цілком випадково вона дізналася, що найближчими днями колишній зять зібрався виїхати з донькою за межі України у невідомому напрямку. Доведена до відчаю, Іванцова помчала у Чернігів, де горе-батько тимчасово поселився з дитиною, з допомогою колишньої няньки забрала онуку і змушена була просити захисту у правозахисних органів. Розлючений батько вимагає повернути йому дитину, оскільки формально закон на його боці. До честі правоохоронців, вони відмовили йому до вияснення всіх обставин справи. Вся надія - що відбудеться суд, але він теж буде складним процесом.
У зв´язку з цим ми хотіли б підкреслити, що давно знаємо Мілу Іванцову як людину врівноважену, порядну, надійну, що виховала двох чудових доньок. Не з її вини старша з них потрапила під згубний вплив людини, якій цілковито довірила своє життя. Ми повністю поділяємо тривогу нашої колеги і друга за долю її крихітної онуки, котра може бути зруйнована так само, як доля її матері.
З повагою,
Ірен Роздобудько, письменник, журналіст, сценарист
Лариса Денисенко, письменник, адвокат
Ігор Жук - поет, бард, кіносценарист
Леся Воронина - письменник, радіожурналіст
Микола Кравченко - громадська організація «Книжковий простір»
Андрій Кокотюха - письменник, журналіст, сценарист
Ми, літератори України що нижче підписалися, просимо з увагою та співчуттям поставитися до непростої ситуації, що склалася у родині нашої колеги, відомої української письменниці Міли (Людмили) Іванцової.
Зараз Міла намагається рятувати свою п´ятирічну онуку від її батька, колишнього зятя, який вже кілька років, м´яко кажучи, неадекватно поводиться з донькою. Вона постійно голодна, недоглянута, проводить час в замкненому просторі приватної будівлі в с. Мєна Чернігівської області, боїться людей, не ходить в дитячий садок, жодного разу не була на огляді у лікаря і т.п.
За свідченнями очевидців, батько регулярно пиячить, годуючи дитину залишками своєї «трапези». Ситуація ускладнена тим, що мати дитини втекла від чоловіка у стані глибокого нервового розладу і по суті відмовилася від доньки, виїхавши до Білорусі і передавши батькові всі права на дитину, в тому числі і на вивіз за кордон. Всі намагання Міли Іванцової перейняти опіку над дитиною досі не мали успіху, позаяк юридична сторона ситуації досить складна. Цілком випадково вона дізналася, що найближчими днями колишній зять зібрався виїхати з донькою за межі України у невідомому напрямку. Доведена до відчаю, Іванцова помчала у Чернігів, де горе-батько тимчасово поселився з дитиною, з допомогою колишньої няньки забрала онуку і змушена була просити захисту у правозахисних органів. Розлючений батько вимагає повернути йому дитину, оскільки формально закон на його боці. До честі правоохоронців, вони відмовили йому до вияснення всіх обставин справи. Вся надія - що відбудеться суд, але він теж буде складним процесом.
У зв´язку з цим ми хотіли б підкреслити, що давно знаємо Мілу Іванцову як людину врівноважену, порядну, надійну, що виховала двох чудових доньок. Не з її вини старша з них потрапила під згубний вплив людини, якій цілковито довірила своє життя. Ми повністю поділяємо тривогу нашої колеги і друга за долю її крихітної онуки, котра може бути зруйнована так само, як доля її матері.
З повагою,
Ірен Роздобудько, письменник, журналіст, сценарист
Лариса Денисенко, письменник, адвокат
Ігор Жук - поет, бард, кіносценарист
Леся Воронина - письменник, радіожурналіст
Микола Кравченко - громадська організація «Книжковий простір»
Андрій Кокотюха - письменник, журналіст, сценарист
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
