Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2023.12.07
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катруся Матвійко (1989) /
Новини (Публіцистика)
Заява українських літераторів на підтримку Міли Іванцової
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Заява українських літераторів на підтримку Міли Іванцової
Шановні колеги!
Ми, літератори України що нижче підписалися, просимо з увагою та співчуттям поставитися до непростої ситуації, що склалася у родині нашої колеги, відомої української письменниці Міли (Людмили) Іванцової.
Зараз Міла намагається рятувати свою п´ятирічну онуку від її батька, колишнього зятя, який вже кілька років, м´яко кажучи, неадекватно поводиться з донькою. Вона постійно голодна, недоглянута, проводить час в замкненому просторі приватної будівлі в с. Мєна Чернігівської області, боїться людей, не ходить в дитячий садок, жодного разу не була на огляді у лікаря і т.п.
За свідченнями очевидців, батько регулярно пиячить, годуючи дитину залишками своєї «трапези». Ситуація ускладнена тим, що мати дитини втекла від чоловіка у стані глибокого нервового розладу і по суті відмовилася від доньки, виїхавши до Білорусі і передавши батькові всі права на дитину, в тому числі і на вивіз за кордон. Всі намагання Міли Іванцової перейняти опіку над дитиною досі не мали успіху, позаяк юридична сторона ситуації досить складна. Цілком випадково вона дізналася, що найближчими днями колишній зять зібрався виїхати з донькою за межі України у невідомому напрямку. Доведена до відчаю, Іванцова помчала у Чернігів, де горе-батько тимчасово поселився з дитиною, з допомогою колишньої няньки забрала онуку і змушена була просити захисту у правозахисних органів. Розлючений батько вимагає повернути йому дитину, оскільки формально закон на його боці. До честі правоохоронців, вони відмовили йому до вияснення всіх обставин справи. Вся надія - що відбудеться суд, але він теж буде складним процесом.
У зв´язку з цим ми хотіли б підкреслити, що давно знаємо Мілу Іванцову як людину врівноважену, порядну, надійну, що виховала двох чудових доньок. Не з її вини старша з них потрапила під згубний вплив людини, якій цілковито довірила своє життя. Ми повністю поділяємо тривогу нашої колеги і друга за долю її крихітної онуки, котра може бути зруйнована так само, як доля її матері.
З повагою,
Ірен Роздобудько, письменник, журналіст, сценарист
Лариса Денисенко, письменник, адвокат
Ігор Жук - поет, бард, кіносценарист
Леся Воронина - письменник, радіожурналіст
Микола Кравченко - громадська організація «Книжковий простір»
Андрій Кокотюха - письменник, журналіст, сценарист
Ми, літератори України що нижче підписалися, просимо з увагою та співчуттям поставитися до непростої ситуації, що склалася у родині нашої колеги, відомої української письменниці Міли (Людмили) Іванцової.
Зараз Міла намагається рятувати свою п´ятирічну онуку від її батька, колишнього зятя, який вже кілька років, м´яко кажучи, неадекватно поводиться з донькою. Вона постійно голодна, недоглянута, проводить час в замкненому просторі приватної будівлі в с. Мєна Чернігівської області, боїться людей, не ходить в дитячий садок, жодного разу не була на огляді у лікаря і т.п.
За свідченнями очевидців, батько регулярно пиячить, годуючи дитину залишками своєї «трапези». Ситуація ускладнена тим, що мати дитини втекла від чоловіка у стані глибокого нервового розладу і по суті відмовилася від доньки, виїхавши до Білорусі і передавши батькові всі права на дитину, в тому числі і на вивіз за кордон. Всі намагання Міли Іванцової перейняти опіку над дитиною досі не мали успіху, позаяк юридична сторона ситуації досить складна. Цілком випадково вона дізналася, що найближчими днями колишній зять зібрався виїхати з донькою за межі України у невідомому напрямку. Доведена до відчаю, Іванцова помчала у Чернігів, де горе-батько тимчасово поселився з дитиною, з допомогою колишньої няньки забрала онуку і змушена була просити захисту у правозахисних органів. Розлючений батько вимагає повернути йому дитину, оскільки формально закон на його боці. До честі правоохоронців, вони відмовили йому до вияснення всіх обставин справи. Вся надія - що відбудеться суд, але він теж буде складним процесом.
У зв´язку з цим ми хотіли б підкреслити, що давно знаємо Мілу Іванцову як людину врівноважену, порядну, надійну, що виховала двох чудових доньок. Не з її вини старша з них потрапила під згубний вплив людини, якій цілковито довірила своє життя. Ми повністю поділяємо тривогу нашої колеги і друга за долю її крихітної онуки, котра може бути зруйнована так само, як доля її матері.
З повагою,
Ірен Роздобудько, письменник, журналіст, сценарист
Лариса Денисенко, письменник, адвокат
Ігор Жук - поет, бард, кіносценарист
Леся Воронина - письменник, радіожурналіст
Микола Кравченко - громадська організація «Книжковий простір»
Андрій Кокотюха - письменник, журналіст, сценарист
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
