Софія Кримовська
поезія “Набоїв мало?”


"Мисливець ти. Вполюй мене. Та ну!
Хіба набоїв мало? Чи таланту.
Ну так, не зайчик, не коза, не панда,
хоча не вовк, не антилопа. Гну
до тебе часом міцно і у смак.
Та вже пробач невилюблену жінку.
Ну так, гризу і серце, і печінку.
Але ж і ти у цьому теж мастак.
Вполюй уже. Ну скільки ще мені
на тебе полювати з макогоном?
Сини повиростали, навіть доня
ще дві весни – і теж на виданні.
Ти мій герой. Підтоптаний. То й що?
У інших і такого не бувало.
Ну у кишені крихти – справді мало.
Але тому і досі не пішов.
Мисливець мій. Не бійся, не вкушу,
ну вилізай із льоху, не ховайся.
Мені також, на жаль, уже не двадцять
і сварками занадто не грішу.
Іди до хати. Поратись пора
і спати час, бо завтра знову будень.
…А ти мене завжди любити будеш?
Ну нє, то нє! А то мені й не тра!"

Пародія

Всьогό один набій – і той замόк!
Ти зараз скажеш, що дощúло, мжúчка…
А в результаті пшикнуло – осічка!
Бо знаєш: антилопа – то не вовк…
Ти не мисливець? Може цар Гвідон?
Невикохана , сам казав – зараза!
Ех, знову брати в руки макогон?
Ти заховав? То є китайська ваза!
Давай полюй! Бо зараз як загну!
Не панда я – боятися не варто!
Ну добре-добре! Там у льосі кварта –
До полювання можна – лиш одну!
Ну вже вилазь – червоний, ніби рак
Тобі, герою, теж давно за сорок.
А хто хвалився вчора: «Є ще порох…»,
А потім перекинувся навзнáк?
Дивись мені – щоб нині «на ура»,
І постарайся влучно і без глупства!
Чи ти б хотів, щоб панда самогубством?
Ну нє, то нє! А поратись пора…

17.07.2011ό