ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Поеми

 Амалек (з добірки "Біблійні імена, та не біблійні долі)


І станеться, коли Господь, Бог твій,
дасть тобі спокій від усіх ворогів твоїх навколо в Краї,
що Господь , Бог твій, дає тобі як спадок, щоб посісти його,
то зітри пам’ять про амалека з-під неба. Не забудь!
Повторення Закону. 25:19


Є манна...Перепели є...
Та тільки-но води забракне посеред пустелі,
Одразу ж пам’ять оберта юдеїв у Єгипет,
Де донедавна ще місили в поті глину
І де кийок віднаджував дивитись молитовно в небо.
Але вчорашнє - міраж із казанами м’яса.
Сьогоднішнє - лиш згага в пересохлім горлі.
І ремствують юдеї. І вже готові вбить Моше.
Забули, хто їх насправді вивів із неволі.
Це Він накаже рабу Своєму,
Посохом ще раз зробити диво.
І тої ж миті зі скелі вирветься вода...
Та за невіру і кара Всевишній.
Мов сарана, неждано налітає амалек,
Жінок гвалтує, немічних і дітлахів вбиває.
В двобій вступає Єгошуа із вояками,
Моше із Агароном й Хуром на гору сходить.
І тільки з посохом здіймається рука, звитяжують юдеї,
А непритомніє, сил прибуває амалеку.
За праву Агарон, за ліву Хур підтримують Моше,
Допоки на спочинок не заходить сонце.
І п’ятами уже накивує у безвість амалек...
...Нема Моше і тих, хто вийшов з ним з Єгипту.
Юдеї повернулися в обіцяний Всевишнім край,
Та амалек все поривається їх винищить дощенту.
І грізний він, коли із м’ясом казани
Замість Тори обранцям Бога очі застеляють.
Та коли руки, як колись в Моше,
Здіймаються в молитві одностайно,
Тоді стає безсилим амалек,
Щоб Божий Дім занапастити.
Бо ж амалек лиш там,
Де люд живе в безбожжі та зневірі.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-07-30 14:45:33
Переглядів сторінки твору 3287
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.628 / 6  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.11.17 19:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2011-07-30 21:16:43 ]
Здіймаються в молитві одностайно,
Тоді стає безсилим амалек,
Щоб Божий Дім занапастити.
Бо ж амалек лиш там,
Де люд живе в безбожжі та зневірі.
Дякую Вам і осанна Всевишньому!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-07-30 22:12:48 ]
Дякую, пане Іване, за увагу.
Як на мене, то амалек заважав і заважає жити не тільки юдеям.
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-07-30 22:41:18 ]
Я постійний читач цієї вашої рубрики. Чекаю продовження. З повагою Володимир.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-07-31 14:04:15 ]
Для читання Ваших творів потрібні неабиякі знання. Але, навіть пересічному читачу із Ваших текстів являється мудрість.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-08-01 17:13:25 ]
Дякую, пане Василю, за гарні слова, сказані непересічним читачем. Але така вже наша місія - шукати й ділитися знайденим з іншими. А ще - аби твоя думка, намір твій дійшли до читача...
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима