Абрикосовий джем, в ньому цукру по нормі,
Він солодких плодів нам зберіг аромат.
Плаче осінь і дощ тихо капає зовні,
А в кімнаті комфортно, тут спокій і лад.

Чорний чай королеви останнього балу,
І щемливі світлини пожовклі, шкільні,
Потримали в руках фотографію вдалу,
Два портфелі потерті несу на спині.

Моя сива красуня і чаєм , і джемом,
Пригощала прибульця далеких епох.
Відспівав для закоханих Бітелз і Ленон,
А ми знову побачимось?Знає лиш Бог!

Олексій Тичко

Я королеві чаю націдив
і джему абрикосового норму.
Красуне сива, скільки то вже літ
від випуску минуло? Ти ж у формі
шкільній була, як яблучко в саду.
Мене, як в осінь яблуню, трусило.
І на балу, я думав, упаду…
А зараз ти стара така і сива.
Та ще міцна. А Ленона нема.
Проте є Ленін перед нашим клубом.
Ти пригадай, як я тебе знімав
і айстри дарував з тієї клумби…
Моя красуня, сива і стара.
Хоча і я – прибульці дещо кращі.
Давай по чаю, бо в сім’ю пора.
Якби тоді, то кликав би у хащі…
06.08.11