як закінчу свій, буду проситися до тебе в співавторки))))

ой, я бачу, що доведеться тобі всі свої секрети розказати... діти - ще не означає заміжня, незаміжня - ще не означає, що в неї нікого нема...
;))))))))

не хотіла заплутати )) пробач.)

у варіанті Юрія - проблема з наголосом.
з вашого варіанту вірші і починався, але мені він не дуже подобався. я довго перебирав різні варіанти і чомусь схилився до цього.
Ще був варіант у "втечі за зону", щоб досягнути кращої рими. мабуть теперішній - це похідна від цього.
Хай тоді буде так, як ви радите.

Авторський

День перелазить
паркан горизонту,
неначе в'язень
тікає із зони
+--+--+--+-
-+-+--+--+-
Мій - Оксана Яблонська

День перелазить
паркан горизонту,
в'язень неначе
тікає із зони
+--+--+--+-
+--+--+--+-

У вашому вірші збитий ритм)

відсутність ненаголошеного складу я просто компенсую паузою. краще хай було б уже "начебто в"язень". бо коли губиться рима, яка наче сама напрошувалася, то для мене це виглядає злочином. це власне те, що я вам розказував про ті логічні потоки. там також все зав"язане на змістові і римах, і коли все начебто само собою складається в цілість, воно створює враження, що ти цю поезію не написав, а скажемо так "відкрив". тобто, її перед тобою хтось написав з рівня, хоча б на одиницю вищого від твого. просто, в мене ці відчуття від трохи іншого виду творчості. я дуже багато часу присвятив шахам. а там набагато менша інваріантність. і коли щось подібне я відчуваю тут - в одній з багатьох-багатьох мов, то це для мене й створює це відчуття "відкриття".

:) я теж захоплююся шахами, але на любительському рівні.
те, що ви описали, схоже на дежавю - відчуття вірша, чутого уже колись. та, коли його починаєш гуглити (шукати в інтернеті) і не знаходиш, то приходить розуміння, що цей вірш є саме тим віршем, який хочеш написати, в сенсі легким і зрозумілим.

і чи не краще - Втікає?
як на ваш слух, коли порівняти ці 2 варіанти?

Дякую)

з тим "й" і складами мене влаштовує, більше того - це кращий варіант (як еа моє сприйняття) з того, що тут можливе. я довго над цим думав. а "за зону" - це ідеальний варіант, з цього я починав. але мене зупинило, що якось воно наче не звучить. логічніше ж - із зони. ще пораджуся з деким, і якщо мене з вами підтримають - залюбки поставлю - тікає за зону.

1. Про кількість складів.
Існують певні правила, які не варто порушувати. Можна дозволити собі на них... не звертати уваги, якщо ви є митцем вищої категорії і пишете вірш такий, при прочитанні якого читач не помічає ніякого дискомфорту. Якщо ж, дискомфорт є, то його бажано (чит. треба) уникати.
Тобто, існує таке поняття, як розмір вірша. Є різноманітні розміри, про це детально отут.
2. Поки автор (початківець чи ні) не виправить свій вірш до логічно-зрозумілого варіанту, тобто за законами поетики, доти переважна більшість читачів, яка виставляє оцінки, не буде оцінювати. В даному випадку за нехтування правилами поетики ваш вірш можна оцінити низько, незалежно від того, що ви ставили перед собою високу мету донести до нас якусь сутність.
2. Я особисто віднедавна відмовилася від оцінювання моїх творів, тому, відповідно, не маю права оцінювати чужі твори. Але підказати можу)