Часто думаємо,чому людина така залежна від природи? Ні, я не кажу про те, що вона мусить пристосовуватись до її примхів, бо це ще можна було б подалати. Дощ бери парасольку! Сніг і холод, одягнися в тепле вбрання! Сонце – на голову солом’яний капелюшок ! Зрештою, можна непогоду і в хаті пересидіти.
Я про інше, я про те, що людина таки Є частиною природи. Все ,що діється в природі діється і в тілі людини. І від цього ми не можемо сховатись. Ми кажемо –ой, щось крутить в ногах і руках, напевно буде дощ. Сум найшов на душу- надворі похмурні дні. Весело і радісно- чудовий сонячний день. І ось так завжди. Природа влилася в людину, а людина в природу. Мудрість людська є безсила керувати землею , не може "замовити" для себе погоду. Лиш той, хто створив землю і небо, який є Великим архитектором всесвіту, керує такою величчю як всесвіт. Ми лише маленька частинка його творчости.