Корова Мілка вже другий тиждень літиться. Не знаєте, що то таке? Кажуть в народі: хоче бика! Але вона вже немолода і телят наплодила з добрий десяток. Саме тепер у стайні підростає файна телиця, а їй, старій, пора на бойню, тому запліднювати її не збирались. Вона ніби відчуваючи це, літиться „по чорному“ : варто якісь корові з′явитися на горизонті, Мілка біжить до неї і скаче, наче бик. Буває що й на людину може заскочити. От недавно... добре, що я встиг крикнути : тікай, Іване! Була б заскочила і на сусіда. На той час вже всі довкола знали про сексуальну стурбованість нашої кормилиці і сторонились її, мов прокаженої.
Як в народі кажуть: любов то велика штука, і страждають з цієї причини не тільки корови. От і син того сусіда Івана ―Андрій зачарований Марійкою, дочкою Степана , ще одного сусіда ─ так і ввивається довкола неї.Якщо любовний шал Андрійка інколи доходив до рівня коров′ячого,то Марійчин був поки що, можна сказати, на нулю ─ обняти-притулитися, а далі, ну, ніяк ... Андрій─ вайлуватий, міцний, середнього зросту хлопець після армії, Марійка ― уже цілком сформоване дівчисько після школи: звабливі жіночі форми так і випирали звідусюди. Стосунків своїх молодята не приховували ─ все йшло до одного: всі уже сподівалися на весілля.
Ото паслась собі на лузі, перебуваючи в „любовній тривозі“, цілий день припнятою Мілка… А під вечір вирвала припона, та й полетіла кудись. Андрійко саме тоді мав здибанку в занедбаному колгоспному садку з Марійкою…Ох, вже цього разу вдастся... ─ крутилось в його голові. І дівчина була якоюсь смирнішою, як зазвичай. Обняв, притулився, зашепотів на вушко, мовляв, яка ж то вона красива і смілива ― нічого в світі не боїться. Марійка приглушено зреготнула, зрозумівши натяки кавалера, і дозволила себе поцілувати. Тоді Андрійко розійшовся „на повну катушку“: поліз рукою під спідницю ─ все начебто добре йде : от зараз … ─ кров бухнула йому в голову, і вінпритиснувдівчину, що є сили… Але чи то перестарався, чи Марійці ще „кров в голову не бухнула“, ─ нараз вона шаленно запручалась, а потім так штовхнула кавалера, що той аж відлетів на кілька кроків : що ти робиш, бицюро!?
Тим часом, поки Андрій приходив до тями і думав, як би знову підступитись до Марійки, промовляючи подумки: я вже буду, ну, такий ніжний, до них, як то кажуть „ на всіх парах“, наближалась „ стурбована“ Мілка… Але на корову розпалений хлопець не звертав ніякої уваги. Зробив крок до дівчини: Марійцю, я більше так не буду! ─ спробував знову обняти дівчину, але „любов закінчилася“─ знову відлетів на кілька кроків. Від збудження хлопець зовсім втратив голову: дурненька, то так буде файно! ─ спробував ще ― той же результат… Аж тут на нього наскочила шалена корова. Він ледве встиг налякано відступитись ─ корова за ним, він тікати, та ― навздогін… А сердита Марійка, поправляючи спідничку, ошелешено спостерігала за дійством. Здогадавшись, чого хоче корова Мілка... як зарегоче на весь голос: ага, бицюро! Так тобі і треба! Думав собі, що я дурненька теличка, ─ то маєш тепер цілу корову, ─ „то так файно буде“― чо тікаєш? ─ Ха! Ха! Ха!
Мілку цього разу мені не довелося шукати, її привела усміхнена Марійка. А поганяв сусідський Андрійко. Корова весь час на нього оглядалась, і він був якийсь наляканий. Марійка раз по раз шарпала корову за мотузок, загадково примовляючи: Ге! Ну, йди додому! Нащо він тобі здався, ─ і аж душилася зо сміху.
Любовні пригоди Марійки та Андрійка на цьому не закінчилися. Провівши дівчину до воріт її дому, вгамований хлопець у темноті знайшов руку коханої і нарешті тихо сказав теплі-щирі слова любові, а вона натомість сама , що є сили, притулиласядонього і припалавустами*. Він зрозумів: ось тепер...

* Обгрунтування подібних стиснень тексту див.Записки неграмотного (публіцистика).
2010