Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.08
07:18
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
2025.12.08
06:50
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
2025.12.08
00:02
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
2025.12.07
22:20
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
2025.12.07
22:16
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.12.07
22:02
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
2025.12.07
19:04
твою поезію я глибоко шаную і ціню,
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
2025.12.07
18:01
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
2025.12.07
12:23
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
2025.12.07
08:06
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
2025.12.07
06:13
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
2025.12.07
04:57
Володимиру Діброві
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
2025.12.06
22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
2025.12.06
15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний.
«Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з
2025.12.06
05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Хана
"Ми воліємо прийняти смерть од рук людських
і плекати надію, дану Богом, що Його рукою воскреснемо".
Друга Книга Макавеїв, 7: 13-14
Не певен, Хано, що чула ти щось
Про Ніобу, доньку Тантала.
Оту, що в мраморі сплива сльозами.
Сльози ті – вина перед дітьми своїми.
«Ну чи не шал,- кричала жінкам вона, цариця Фів,-
Щоб богам, про яких тільки-но чули,
Шану складать, а забувати – явних?
Чом це всюди вівтарі димлять сьогодні
Латоні, а не мені?..»
Од похвальби, певне ж, забула Ніоба,
Що Артеміда й Аполлон ( Латони й Зевса дітки) -
Мстиві й підступні, як, зрештою, більшість Олімпу:
Семеро доньок і сім синів навіки закрили очі
Од їхніх смертоносних стріл.
***
А ти, юдейська мати, за що страждаєш?
За те, що, не заживши слави на полі бою,
Надолужує її ось тут, в Єрусалимі, Антіох? .
Забув чи не надав ваги сатрап тому,
Чим так Александр Великий дорожив:
Не міряти на свій копил звичаї підкорених народів?
Золото й срібло, і лаштунки навіть виніс солдафон
З Божого Дому, а на олтар поклав... заколоту свиню.
Та й цього замало Антіоху: хоче, щоб сини твої,Хано,
Їли свинину привселюдно та ще й вклонялися йому.
Семеро їх в тебе. Шестеро із «Шма, Ісраель»
Життям своїм Ім’я Господнє освятили.
Лишивсь останній, кому ще півдороги до бар-міцви .
«Підніми-но мою царську обручку»,-
Щоб люд не чув, шепоче Антіох хлопчині.
А той на повен голос:
«Якщо отак печешся ти за честь свою,
То якже я за честь Господа Бога маю дбати?!»
«Як прилетиш у Царство Боже,- цілує сина мати,-
Передай нашому батьку Аврагаму,
Що спорудив він один олтар Всевишньому,
А я - аж цілих сім!»
І Хана з високості полинула у вічність за найменшим сином.
P.S.
Повертаючись з невдалого походу в Персію, Антіох дізнався про поразку своїх воєначальників в Юдеї і поклявся перетворити Єрусалим на цвинтар для непокірного народу. Він гнав і гнав коней, доки не вилетів із колісниці. Нестерпний сморід вилучало конаюче тіло. Пообіцяв тоді Антіох Всевишньому, що поверне все награбоване в Храм Божий, поневолених зробить вільними, як афінян, а до всього цього ще й сам стане юдеєм.
Та присуд Господа Бога був інший – оружно народ юдейський під проводом Юди Макавея з Модіїну сам визволив себе восени 165 р. до н.е., очистив од нечисті Храм і відновив сплюндровані загарбниками батьківські звичаї. На честь цієї перемоги юдеї всього світу святкують Хануку.
-------------
Бар-міцва (син заповіді) –свято, коли 13-літні підлітки-юдеї відзначають своє релігійне повноліття і здатні нести відповідальність за свої вчинки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хана
"Ми воліємо прийняти смерть од рук людських
і плекати надію, дану Богом, що Його рукою воскреснемо".
Друга Книга Макавеїв, 7: 13-14
Не певен, Хано, що чула ти щось
Про Ніобу, доньку Тантала.
Оту, що в мраморі сплива сльозами.
Сльози ті – вина перед дітьми своїми.
«Ну чи не шал,- кричала жінкам вона, цариця Фів,-
Щоб богам, про яких тільки-но чули,
Шану складать, а забувати – явних?
Чом це всюди вівтарі димлять сьогодні
Латоні, а не мені?..»
Од похвальби, певне ж, забула Ніоба,
Що Артеміда й Аполлон ( Латони й Зевса дітки) -
Мстиві й підступні, як, зрештою, більшість Олімпу:
Семеро доньок і сім синів навіки закрили очі
Од їхніх смертоносних стріл.
***
А ти, юдейська мати, за що страждаєш?
За те, що, не заживши слави на полі бою,
Надолужує її ось тут, в Єрусалимі, Антіох? .
Забув чи не надав ваги сатрап тому,
Чим так Александр Великий дорожив:
Не міряти на свій копил звичаї підкорених народів?
Золото й срібло, і лаштунки навіть виніс солдафон
З Божого Дому, а на олтар поклав... заколоту свиню.
Та й цього замало Антіоху: хоче, щоб сини твої,Хано,
Їли свинину привселюдно та ще й вклонялися йому.
Семеро їх в тебе. Шестеро із «Шма, Ісраель»
Життям своїм Ім’я Господнє освятили.
Лишивсь останній, кому ще півдороги до бар-міцви .
«Підніми-но мою царську обручку»,-
Щоб люд не чув, шепоче Антіох хлопчині.
А той на повен голос:
«Якщо отак печешся ти за честь свою,
То якже я за честь Господа Бога маю дбати?!»
«Як прилетиш у Царство Боже,- цілує сина мати,-
Передай нашому батьку Аврагаму,
Що спорудив він один олтар Всевишньому,
А я - аж цілих сім!»
І Хана з високості полинула у вічність за найменшим сином.
P.S.
Повертаючись з невдалого походу в Персію, Антіох дізнався про поразку своїх воєначальників в Юдеї і поклявся перетворити Єрусалим на цвинтар для непокірного народу. Він гнав і гнав коней, доки не вилетів із колісниці. Нестерпний сморід вилучало конаюче тіло. Пообіцяв тоді Антіох Всевишньому, що поверне все награбоване в Храм Божий, поневолених зробить вільними, як афінян, а до всього цього ще й сам стане юдеєм.
Та присуд Господа Бога був інший – оружно народ юдейський під проводом Юди Макавея з Модіїну сам визволив себе восени 165 р. до н.е., очистив од нечисті Храм і відновив сплюндровані загарбниками батьківські звичаї. На честь цієї перемоги юдеї всього світу святкують Хануку.
-------------
Бар-міцва (син заповіді) –свято, коли 13-літні підлітки-юдеї відзначають своє релігійне повноліття і здатні нести відповідальність за свої вчинки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
