ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Поеми

 Хана

"Ми воліємо прийняти смерть од рук людських
і плекати надію, дану Богом, що Його рукою воскреснемо".
Друга Книга Макавеїв, 7: 13-14

Не певен, Хано, що чула ти щось
Про Ніобу, доньку Тантала.
Оту, що в мраморі сплива сльозами.
Сльози ті – вина перед дітьми своїми.
«Ну чи не шал,- кричала жінкам вона, цариця Фів,-
Щоб богам, про яких тільки-но чули,
Шану складать, а забувати – явних?
Чом це всюди вівтарі димлять сьогодні
Латоні, а не мені?..»
Од похвальби, певне ж, забула Ніоба,
Що Артеміда й Аполлон ( Латони й Зевса дітки) -
Мстиві й підступні, як, зрештою, більшість Олімпу:
Семеро доньок і сім синів навіки закрили очі
Од їхніх смертоносних стріл.
***
А ти, юдейська мати, за що страждаєш?
За те, що, не заживши слави на полі бою,
Надолужує її ось тут, в Єрусалимі, Антіох? .
Забув чи не надав ваги сатрап тому,
Чим так Александр Великий дорожив:
Не міряти на свій копил звичаї підкорених народів?
Золото й срібло, і лаштунки навіть виніс солдафон
З Божого Дому, а на олтар поклав... заколоту свиню.
Та й цього замало Антіоху: хоче, щоб сини твої,Хано,
Їли свинину привселюдно та ще й вклонялися йому.
Семеро їх в тебе. Шестеро із «Шма, Ісраель»
Життям своїм Ім’я Господнє освятили.
Лишивсь останній, кому ще півдороги до бар-міцви .
«Підніми-но мою царську обручку»,-
Щоб люд не чув, шепоче Антіох хлопчині.
А той на повен голос:
«Якщо отак печешся ти за честь свою,
То якже я за честь Господа Бога маю дбати?!»
«Як прилетиш у Царство Боже,- цілує сина мати,-
Передай нашому батьку Аврагаму,
Що спорудив він один олтар Всевишньому,
А я - аж цілих сім!»
І Хана з високості полинула у вічність за найменшим сином.
P.S.
Повертаючись з невдалого походу в Персію, Антіох дізнався про поразку своїх воєначальників в Юдеї і поклявся перетворити Єрусалим на цвинтар для непокірного народу. Він гнав і гнав коней, доки не вилетів із колісниці. Нестерпний сморід вилучало конаюче тіло. Пообіцяв тоді Антіох Всевишньому, що поверне все награбоване в Храм Божий, поневолених зробить вільними, як афінян, а до всього цього ще й сам стане юдеєм.
Та присуд Господа Бога був інший – оружно народ юдейський під проводом Юди Макавея з Модіїну сам визволив себе восени 165 р. до н.е., очистив од нечисті Храм і відновив сплюндровані загарбниками батьківські звичаї. На честь цієї перемоги юдеї всього світу святкують Хануку.

-------------
Бар-міцва (син заповіді) –свято, коли 13-літні підлітки-юдеї відзначають своє релігійне повноліття і здатні нести відповідальність за свої вчинки.











































      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-01 08:31:11
Переглядів сторінки твору 1402
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.047 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.239 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.17 19:21
Автор у цю хвилину присутній