я ніколи не буду твоїм
я ніколи не буду чиїмось
ці хмари вже досить високо небом вештаються
і коли ти підходиш до мене в притул
я відчуваю вібрацію твого серця
як повільно переміщаються
в цьому не надто спокійному просторі
твої подихи й погляди

ми любили обпікати повіки гострими
сонячними лезами воно ж бо гаряче
як жарівка металу
як спека під нігтями
але хтось таки підтримує твої руки в теплі
а я мерзну від осіннього вітру
давай не про це
будемо краще сміятись беззупину до ранку
відкорковуй трохи вина
натще меду й горіхів
ми так любимо найбільше

коли починається ранок трохи пестимо
одне одного мандруючи поверхнями тіл
щоб було комфортніше відчувати
зовнішній чинник доторків пучків пальців і ще
там чогось не досить пристойного
просто кохаємось пошепки
бо тиша це музика
бо тиша це ти
бо тремтіння застигло в передчутті неочікуваного

тоді я бачив тебе на фоні сходу сонця і
контури твого обличчя плавно
вгинались
вливались
вплітались
у обриси твого тендітного передпліччя
і це усе немов би одна єдина субстанція
цілком довершена
цілком неприступна

ми любимо cтавити жирні хрестики на минулому
хочемо перекреслювати ножем
відбитки на долонях
але не виходить бо доторки і відчуття
не проходять крізь нас безслідно
вони ж бо завжди залишаються поряд
у нашій пом'ятій пам'яті
пам'ятай це

дякую усім хто залишається вірним мені
хто молиться цими незграбними сповідями
хто вірує в те що написане насправді збувається
що слова це не просто слова
що дні просто так не відчалюють
відкороковуй ще одну пляшку
літо закінчується