коли ніч проштовхується тобі між ребра
і нічні ліхтарі сповзають світлом
на розмоклий від дощу асфальт
я меди to you на дим
ловлю ротом отруєне повітря
і перешіптуюсь із тишею
щоб ніхто не зміг підслухати
нашої спільної самотності

якесь трохи запалене бачення
і рухи зовсім недолугі
обвуглені ззовні мов водяні черв'яки
що повільно заповзають у довге волосся русалки
і борсаються і помирають

п'ять зап'ясть і трохи пітьми між нашими спинами
короткі відстані наших уповільнених маршрутів
я казав тобі що світло може пересуватись самостійно
якщо його приручити?

незабаром прийде грудень і в грудях буде
стискати від холодних вокзалів і коридорів
далі буде
далі буде
і будитимуть мене зими чи весни
і щось відбуватиметься знову

в один із цих хворобливих
понеділків вівторків чи середин
ти торкатимешся мене ніжно мов
холодне повітря яке щойно увірвалось
зненацька знадвору й нечутно
прилягло на поверхню моєї ледь зволоженої шкіри

і
ми будемо любити не так як люди
бо у нас це назавжди