ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Сталеві, неначе сваї
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
***
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
Із 70-тих
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти хто?
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне

Борис Костиря
2026.01.17 10:45
Дощ
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.

Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Віддай таємне самоті
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
1987. Про любимих тварин
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
Пригрій Мене Боже--- українська рок-балада
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила

Борис Костиря
2026.01.16 11:53
* * *
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.

Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,

Іван Потьомкін
2026.01.15 21:29
***
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість

С М
2026.01.15 21:12
Невідомий воїн (The Doors)
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне

снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець

Ярослав Чорногуз
2026.01.15 20:08
Парадокси зими
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.

Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?

Євген Федчук
2026.01.15 19:55
* * *
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє

Юлія Щербатюк
2026.01.15 13:17
Шукаю Людину
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.

Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим

Ольга Олеандра
2026.01.15 11:41
***
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.

Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати

Борис Костиря
2026.01.15 10:37
Диво
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.

Я дива жду в задушливій буденності.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 Бýзько
...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-12 11:15:33
Переглядів сторінки твору 5185
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 12:38:26 ]
"самотній бýзько" ---- не вірю)

" І як на дні душі буває грузько,
враз загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…" - щемно.

ні в якому разі не збираюся автора перехвалити
та що вдієш: сподобався бусел, який біля устя рахує жаб.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 12:55:46 ]
Та самотній, самотній...
А за добрі слова - дякую! Останнім часом практично тільки ти мене хвалиш)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:02:47 ]
просто ділюся враженням про ті цікавості, які найбільше сподобались :)

кажуть, надмір похвали - шкідливий.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:19:37 ]
талановито, як завжди, але у Вас добре помітна тенденція писати довгі тексти. Відкрию "страшну таємницю" - деякі з них іноді варто скорочувти :)))).

І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь -
вже навіть до самої середúни
дійдеш не заволоживши колін -

оця от строфа - це вже щось суто Ваше, що, нмсд, шляху з душі до літератури так і не подолало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:50:08 ]
Дякую, Сергію! Як за похвалу, так і за критику.)
І з критикою згоден. Відчуваю деяку слабшість при веденої вами строфи на загальному фоні вірша. Може варто якось її покращити, але вона (хай може й у якомусь іншому виді) тут таки потрібна для розкриття образу отих межиріч - двох річок мого дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:37:21 ]
Чудовий вірш, пане Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:51 ]
дякую, Яно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 14:43:57 ]
Усе частіше осінь золотава
мої думки жене із міста геть...
З імли дитинства постають небавом -
Ріка, заплави, хвилі рідних ймень.

От перековбасила першу строфу без дозволу автора. :-) Даруй, Ярославе, не втрималася, бо чомусь вона мене до цього підштовхнула... Якийсь експромт.

І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

Із ДВД, на мою суб"єктивну думку, цікаво, але не те...

Ти знаєш, Ярославе, наприкінці вірш зробився прозорий, рідний і осягненний миттєво - цього бракує подекуди у попередніх строфах.

До речі, пояснення про ополонки - геть зайве, не тре" цих авторських інтерпретацій тут, все класно з чорним проломом Малєвіча і його крижаним поглядом.

Враз наприкінці вірша замінила би на вмить, щоб уникнути збігу "з".

Непересічна поезія - дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:25 ]
Дякую, Наталю! Ти була б не ти, якщо б не перекромсала мою поезію.) Тому й відчуваю тебе своїм редактором!) Подумаю над твоїми заувагами. Але ця поезія - мій минулорічний рівень. порівняй різницю між нею і попередньою Рулеткою (між ними -рік). А свою сучасну поезію я просто боюся тут друкувати - щоб не розірвало Майстерні) Більше того, навіть боюся писати - щоб мене самого вона не розірвала)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:17:16 ]
Та не виправдовуйся: рівень, минулорічний... А не виставляй недошліфованого до блиску! :-) Заклюю! :-)
"Рулетка" - взагалі... не моє, тому й змовчала. І дозволь... далі мовчатиму про "Рулетку". :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:48:20 ]
Та мовчи... це як в анекдоті про поручика Ржевського)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:07:43 ]
І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

тут ідеться про невеличку притоку Дністра. я ж говорю про дві річки (раз згадую про межиріччя)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:16:34 ]
Мені дуже сподобалось:) особисто я раніше ніколи не чула про бузька і бусла, тож дякую за маленькі відкриття))
оце дуже зворушливо про них, і про Малевича проломи - сильно.
Єдине - мені ДВД якось з іншої опери...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:44:06 ]
Дякую, Олександро! про ДВД мені вже робили подібне зауваження. але ця інша опера - це також наше сучасне життя. я вважаю цей образ допустимим, подібно, як Люба Бенедишин пише про прокручування якихось плівок...

Хоча, якщо зауваження будуть масовішими, то може й варто подумати над цим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 17:25:06 ]
Легка на спомин... Міг би й на моїй сторінці сказати, що не зрозумів про "прокручування якихось плівок", я ж думала, що створила зримий образ - безперервне прокручування світом фотоплівки (зі слайдами чи навіть кіноплівки). Для сучасного читача, мабуть, таки важко уявити стару добру фільму. Та хай уже... Буду робити висновки.

Перейдем до твого вірша. Гарний вірш. Мені сподобався. Але напиши хоч ДіВіДі (бо мені читається по літературному ДеВеДе).
І та строфа, про яку С.Осока обмовився, мені теж здалась зайвою. Я спочатку не зрозуміла - що за родини. Без них - прозоріше і чіткіше.

З доброю усмішкою і теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:34:17 ]
так не можна просто викинути, бо перше - про велику ріку, а наступне - про її маленьку притоку. та й - межиріччя, устя...
А з ДіВіДі - поміняю. Мабуть потрібно було написати латинкою. так і зроблю.

Дякую, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 18:49:45 ]
:) ... без коментарів

...та все ж тече, не визнаючи русел,
на вивертах руйнує береги...

А біля устя жаб рахує бусел -
то на обох, то часом без ноги.

І як на дні душі буває грузько,
то загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…

відчуття осіннього настрою.... саме таке...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:38:20 ]
Дякую за коментар,Людмило!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 19:16:41 ]
Переминаючись з ноги на ногу, букгалтєр Бузьок цалий день обліковує ропух. А що йому слугує за рахівничку?:)
Файний віршисько, Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:39:08 ]
Дякую, земляче!)