ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Гончаренко (1943) / Проза

 З циклу "Київські медитації". Назустріч, перевалюючись...
***
Назустріч, перевалюючись і дуже повільно рухався пекінес і тільки дивом утримував рівновагу. За ним на відстані так само повільно і перевалюючись рухалась надміру опасиста жінка. Вони непомітно доповнювали одне одного і якось жахаюче становили ремигаючу нечутно цілість. Не заповільнюючи свого руху я швидко проминула їх. Від моєї ходи повітря стискалося, ставало активним і обдирало з мене всі намули цього важкого дня. Дуже поволі я ставала все легшою і вже майже у повітрі прокладала свою дорогу. Я чула, як за мною тихо лопотить вітер. Його присутність заспокоювала і щойно побачене вже туманіло, переставало бути моєю реальністю...
*



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-19 15:03:38
Переглядів сторінки твору 2428
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.859
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-19 21:43:12 ]
Лише виникло одне питання: "Чиє це пирожине?"
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 12:16:15 ]
На питання і хочу відповісти, та не зрозуміла його (навіть риторику),- в моєму сленгу такого виразу нема. Але всеодно дякую, що прочитали ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-10-19 21:53:21 ]
Мені, особисто мені, з кількома "НМСД" (скорочено - на мою скромну думку), тобто чисто суб'єктивно здалось, що якби цей твір, а потім сотні наступних з'являвся б у своєму електронному журналі на зразок якого-небуть "фейс-бука" чи блога, то він виглядав більш доречним, ніж на літературному порталі.
Мені і самому, буває, що ввижається таке, що тільки літерами передавати. Хай краще вони матеріалізуються, аніж побачене чи відчуте не так, як завжди або так, як завжди, але не всіма.
Не хотів би писати про це, та у творі бракує ком, які доречні при використанні дієприслівникових зворотів і при створенні сурядних, а не тільки субпідрядних речень.
Але то таке...
Після того, як я прочитав, я став краще розуміти, чому виникають вірші, які відрізняються, наприклад, від моїх. Бо я нудно відслідковую усе другорядне.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 13:19:52 ]
Прислухаюся завжди з цікавістю до Ваших міркувань, Гаррі, - і тут пробую зрозуміти. Читаю перший абзац - "відсилаючи" текст до інших блогів, Ви хочете сказати, що це не література? Мені цікаво, бо Ви прихильник усталених класичних форм. Я то не проти них, але ж усе має розвиток. Чи Ви хотіли сказати так обережно, що це графоманство7
А з комами, дякую, спробую розібратися, - ну, забула я ці правила...
І все таки, якщо можливо, то скажіть докладніше, прозоріше, - "чому виникають вірші, які відрізняються, наприклад, від моїх"...

З повагою і цікавістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-20 08:37:51 ]
Здравствуйте! Понравилось видение сие.
Когда видиш то,
что у тебя перед глазами,
то ровно ничего не видишь,
миром правит невидимое...
Ваши мысли - доброта сердца
и гибкость ума.
Ваш Ветерок Свободы зрит,
что те, кто не дерзает,
никогда не узнают
прекрасных страстей
и
обручения с честью.
Вам это ведомо
и потому
Вам Радостно.
Всех Вам благ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 14:13:24 ]
Вітаю, Вас, Олександре! Ухопити кількома рядками те, що важко (а чи і неможливо) визначити звичним категорійним апаратом, підвладне хіба що поезії, яку називаємо інтелектуальною, а може і тій прозі, яка по суті є таки поезією... - це так, роздум.
Дякую, що пішли "углиб" рядків. Розумію, що вони недовершені...
З повагою, наснаги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-23 18:25:14 ]
Маріє!
Як гарно і просто змальована дивна мить! :))
А "ремигаюча цілість" висмикнула з моєї пам"яті згадку про моє динамічне простування парком.
Обганяю дуже "опасистих" жінку і підлітка (певно її син). Вони їдять на ходу морозиво. А манжети моєї сорочки не застебнуті. Ну давить мені воно, як зашморг батога...
Чую, як хлопчик каже мамі: "Глянь, який розхристаний дядько!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-29 20:52:00 ]
А мій син, коли йому було років чотири, побачивши (мабуть уперше) опасистого дядька, вигукнув, - дивись, який пухнастий дядьо!
Дякую, Василю, на доброму слові.