Дивно бачити світло, як навколо лиш смерть
Дивно бачити в пеклі поета.
Я прошу:«ну давай поговорим про це!...»
А ти кажеш:«не будем об этом».
Як то можна співати серед спалених хат
Де ще досі життя ледь жевріє???
А ти :«how can I sleep with you voice in my heart?»
І коли ж т мене зрозумієш???
Я не можу любити ,радіти життю
Коли бачу свою Україну
В мене серце болить, коли чую я ту .
Що звалася колись «солов’їна»
Не лишилось нічого…Знайшли нових богів
Нову мову, любов й нову совість
Замість ніжності - злоба, замість радості – гнів,
Вже друзів немає-розрахунок натомість…
Докорінно змінилася наша країна
І ніхто вже не скаже чия в цьому вина
З воску й пір’я будує кожен сам собі крила
Замість того, щоб справжні зростити синам.
Ну ніяк не вдається тобі зрозуміти
Про що мова моя й чому сльози в очах,
Бо зміни бачать лиш ті,хто ще дітьми
У грудях відчув синьо - жовтий наш стяг
Ти певно не з тих, ну що ж це не страшно
Ти житимеш далі і без мене, повір,
А як будеш за містом – придивися уважно
І знайдеш мої риси між вкраїнських степів.
А карпатський струмок нагадає тобі
Мого голосу ніжну блакить:
Батьківщина моя назавжди у мені,
І серце моє в її надрах горить.
2007