вибач,я не напишу тобі сонетів,
ні пісень, ні поем, ані романів.
не афішую тримаю в секреті
слів своїх терпку моногамію.
хочеш,напишу тобі листа
простого,як твір третьокласника,
про те чим відрізняються наші міста,
про те як мрії змінюють власника.
ти присвоїв мої собі,
імпортував через пів країни,
а мені лишив оберігати твої
нерозчинні у часі руїни.
кожен день прокидаєшся й бачиш
за вікном своїм нові міста.
вони пропонують сотні побачень,
щоб перевірити ким ти став.
але якось холодний вечір змусить підняти комір
і осипиться осінь лупою на втомлені плечі.
ти раптом згадаєш як у чужому домі
топив моїми словами цегляні печі.
і кричатимеш від усвідомлення відстані,
від страху забувши, що я таки дуже близько.
я тлію в тобі листами,що були підписані
моєю рукою "твоє кучеряве дівчисько"
2011