Примітка
Лета -- за давньогрецькою міфологією річка забуття в підземному царстві Аїді. Коли померлий пив з Лети воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі. Звідси вислів "канути в Лету" -- піти в небуття, зникнути назавжди.

Elizabeth Browning Sonnets from the Portugeuse
15
Accuse me not, beseech thee, that I wear
Too calm and sad a face in front of thine;
For we two look two ways, and cannot shine
With the same sunlight on our brow and hair.
On me thou lookest with no doubting care,
As on a bee in a crystalline;
Since sorrow hath shut me safe in love's divine
And to spread wing and fly in the outer air
Were most impossible failure, if I strove
To fail so. But I look on thee -- on thee --
Beholding, besides love, the end of love,
Hearing oblivion beyond memory;
As one Who sits and gazes from above,
Over the rivers to the bitter sea.