ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

  Стара хата
Мохом і травою дах покритий весь.
Стіни покосилися, вікна потьмяніли.
І скриплять завіси від гнилих дверець…
Хата перед смертю відпочить присіла.

Вгрузла вона вікнами в твань далеких літ,
Топче пил колінами – не піднятись вже…
Як облізлі коси – в груші жмуток віт,
Що побіля хати тишу береже.

…Був колись колодязь – під землею зник,
Подорожник пишно слався килимами…
Тут колись кохання спалахнув сірник,
Як носили воду разом цеберками…

Лози, всі у зморщечках, тріскотять суглобами.
Виноград посохлий вже до стін не тулиться…
Стогне хата, змучена самотніми хворобами,
Бур’яном прикрилася – не так видно з вулиці.

… Колись були дітьми – зараз постаріли,
Матір поховали, хату продали.
Хата перед смертю відпочить присіла.
Бульдозери-бульдоги вже пики підняли…

Грудень 2006р.






Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-02 21:56:07
Переглядів сторінки твору 4366
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.694
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Яворська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-02 22:01:41 ]
"покосилися" - а чи не русизм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:15:41 ]
Ніно,я не заперечую: може, й русизм. Оце думаю - а як би ще інакше сказати?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:38:50 ]
що ви, дівчата, який русизм, - нормальне слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-11-02 22:11:10 ]
"завіси від гнилих сердець"
Не нравится мне это - ни в контексте, ни вообще.
Неужели поэзия создана для дряни и гнили?
Не перейти ли к прозе? Стоит ли рифмовать плохое с противным?
Вопрос мой общий, цитата - локальная.
А тема понятна. Да, гибнет деревня. Нет колхозов.
Молоко синтетическое. Любовь плотская да с расчетом.
Но Ваши стихотворения и творчество имеют свою нишу. Мне так почему-то кажется. Прятаться им в ней или нет - вопрос довольно сложный.
Но тема злободневная.
Да.
Благодарствую.
Нужно позвонить к родителям. Как там они?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:22:07 ]
Ой, мені аж недобре зробилося від такої своєї помилки: там же не "сердець" - а "дверець"!Дякую, що звернули на це увагу, бо я, коли надрукувала - не перечитала. Запрошую Вас на мою прозу, надруковану на "Гоголівській академії". О, там справді багато натуралізму, "плохоє с протівним", і "хорошеє с пріятним"...Алєксію, дозвольте мені з моїми віршами не "ховатися", добре? - а йти до людей. Ще раз дякую, що знайшли описку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-02 23:37:04 ]
Згодна з Олексієм. Але мене особисто насторожує відсутність стрункості розміру вірша, вже не кажучи про збої в ритмі.

Хата перед смертю присідає (!) відпочити (!). Ну, щось тут нЕсмачно. Якось складно собі це уявити. Та й навіщо їй перед смертю присідати спочити? Наче перед далекою дорогою. Ну, та годі з тим. Це суто моє сприйняття.

ЖмУток чи жмутОк?

Як можна в одному колодязі тягати воду кількома цеберками?

"Облізлі коси" - жахаючий образ. Пані Ларисо, Вам приємно писати такі речі? Я не про те, щоб писати тільки про приємне, але ж...

Хоча тема в цілому чимось притягує. Багато хто пише про старі закинуті будинки. І не кожному це вдається. Я не маю на увазі саме Вас. Справа в тому, що тема сама по собі складна й затерта, і треба докласти зусиль, щоб віднайти в ній щось нове.

Щиро і з повагою до Вашої небайдужості та з побажанням успіхів:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:33:47 ]
Юлю, я вважаю образ хати, що присіла перед смертю відпочити - своєю знахідкою. Добре, що це наводить Вас на якісь думки, не залишає байдужою. ...І старі люди, як і хати, перед смертю відпочивають від трудів земних. Щодо "жмуток" - у нас, на Дніпропетровщині, кажуть: "жмУток", та й по віршу видно, що вимовляти треба саме так.Ви питаєте, чи приємно писати про такі речі - звичайно, це боляче - і писати, і читати. Як можна про такий стан речей відповісти - так, мені дуууже приємно!. Вірш - про те. як у селах за безцінок можна купити стару хату - з тим, щоб не жити в ній, а завалити та збудувати нову: просто ділянка покупцям подобається... Я знаю, що тема - стара й затерта, але я віднайшла цей образ -"хата перед смерю відпочить присіла. Булбдозери-бульдоги вже пики підняли". Ви десь подібне читали? А воду тягають цеберками, коли хочуть полити городину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 11:42:11 ]
Зрозуміло, Ларисо. Неоднозначність сприйняття - краще, ніж нейтральність.
Дякую за роз"яснення!
Щасти Вам!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 20:50:35 ]
Юлю, я Вам дуже вдячна: Ви мене навели на роздуми. Справді, "тянати" воду цберками - неточно, її тягають однією цеберкою А от "носити" можна - хоч і по дві в руки, правда? Я виправлю на "носили". І ще одне. Розмір у вірша , дійсно, нерівний, бо 2 нерівності - про колодязь і про дітей, що продали хату - це спогади про щось минуле, і тому вони - ніби вставки в основний текст, який описує сумне сьогодення... Дякую за небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:43:49 ]
Цікавий вірш, немало знахідок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-05 19:29:33 ]
Тамарочко, велике і щире спасибі!