ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.12 22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися

Микола Дудар
2025.10.12 19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…

До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…

Ярослав Чорногуз
2025.10.12 19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом усміхнеться ще.

Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,

Євген Федчук
2025.10.12 14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.

Микола Дудар
2025.10.12 12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.

Сергій СергійКо
2025.10.11 22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.

Борис Костиря
2025.10.11 22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає

Олександр Буй
2025.10.11 20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!

Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...

Володимир Мацуцький
2025.10.11 17:55
Першу людину створив Бог, і цією людиною була жінка, яка природно, можливо від Бога, народила сина ( ребро Адама тут ні до чого). Згодом поміж батьком і сином виникла суперечка. Син став анти Богом, тобто Сатаною. Між ними і досі іде війна.

С М
2025.10.11 15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста

вічей дім дивацький

Іван Потьомкін
2025.10.11 14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться

Микола Дудар
2025.10.11 14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…

Віктор Кучерук
2025.10.11 12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

  Стара хата
Мохом і травою дах покритий весь.
Стіни покосилися, вікна потьмяніли.
І скриплять завіси від гнилих дверець…
Хата перед смертю відпочить присіла.

Вгрузла вона вікнами в твань далеких літ,
Топче пил колінами – не піднятись вже…
Як облізлі коси – в груші жмуток віт,
Що побіля хати тишу береже.

…Був колись колодязь – під землею зник,
Подорожник пишно слався килимами…
Тут колись кохання спалахнув сірник,
Як носили воду разом цеберками…

Лози, всі у зморщечках, тріскотять суглобами.
Виноград посохлий вже до стін не тулиться…
Стогне хата, змучена самотніми хворобами,
Бур’яном прикрилася – не так видно з вулиці.

… Колись були дітьми – зараз постаріли,
Матір поховали, хату продали.
Хата перед смертю відпочить присіла.
Бульдозери-бульдоги вже пики підняли…

Грудень 2006р.






Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-02 21:56:07
Переглядів сторінки твору 4001
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.694
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Яворська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-02 22:01:41 ]
"покосилися" - а чи не русизм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:15:41 ]
Ніно,я не заперечую: може, й русизм. Оце думаю - а як би ще інакше сказати?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:38:50 ]
що ви, дівчата, який русизм, - нормальне слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-11-02 22:11:10 ]
"завіси від гнилих сердець"
Не нравится мне это - ни в контексте, ни вообще.
Неужели поэзия создана для дряни и гнили?
Не перейти ли к прозе? Стоит ли рифмовать плохое с противным?
Вопрос мой общий, цитата - локальная.
А тема понятна. Да, гибнет деревня. Нет колхозов.
Молоко синтетическое. Любовь плотская да с расчетом.
Но Ваши стихотворения и творчество имеют свою нишу. Мне так почему-то кажется. Прятаться им в ней или нет - вопрос довольно сложный.
Но тема злободневная.
Да.
Благодарствую.
Нужно позвонить к родителям. Как там они?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:22:07 ]
Ой, мені аж недобре зробилося від такої своєї помилки: там же не "сердець" - а "дверець"!Дякую, що звернули на це увагу, бо я, коли надрукувала - не перечитала. Запрошую Вас на мою прозу, надруковану на "Гоголівській академії". О, там справді багато натуралізму, "плохоє с протівним", і "хорошеє с пріятним"...Алєксію, дозвольте мені з моїми віршами не "ховатися", добре? - а йти до людей. Ще раз дякую, що знайшли описку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-02 23:37:04 ]
Згодна з Олексієм. Але мене особисто насторожує відсутність стрункості розміру вірша, вже не кажучи про збої в ритмі.

Хата перед смертю присідає (!) відпочити (!). Ну, щось тут нЕсмачно. Якось складно собі це уявити. Та й навіщо їй перед смертю присідати спочити? Наче перед далекою дорогою. Ну, та годі з тим. Це суто моє сприйняття.

ЖмУток чи жмутОк?

Як можна в одному колодязі тягати воду кількома цеберками?

"Облізлі коси" - жахаючий образ. Пані Ларисо, Вам приємно писати такі речі? Я не про те, щоб писати тільки про приємне, але ж...

Хоча тема в цілому чимось притягує. Багато хто пише про старі закинуті будинки. І не кожному це вдається. Я не маю на увазі саме Вас. Справа в тому, що тема сама по собі складна й затерта, і треба докласти зусиль, щоб віднайти в ній щось нове.

Щиро і з повагою до Вашої небайдужості та з побажанням успіхів:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:33:47 ]
Юлю, я вважаю образ хати, що присіла перед смертю відпочити - своєю знахідкою. Добре, що це наводить Вас на якісь думки, не залишає байдужою. ...І старі люди, як і хати, перед смертю відпочивають від трудів земних. Щодо "жмуток" - у нас, на Дніпропетровщині, кажуть: "жмУток", та й по віршу видно, що вимовляти треба саме так.Ви питаєте, чи приємно писати про такі речі - звичайно, це боляче - і писати, і читати. Як можна про такий стан речей відповісти - так, мені дуууже приємно!. Вірш - про те. як у селах за безцінок можна купити стару хату - з тим, щоб не жити в ній, а завалити та збудувати нову: просто ділянка покупцям подобається... Я знаю, що тема - стара й затерта, але я віднайшла цей образ -"хата перед смерю відпочить присіла. Булбдозери-бульдоги вже пики підняли". Ви десь подібне читали? А воду тягають цеберками, коли хочуть полити городину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 11:42:11 ]
Зрозуміло, Ларисо. Неоднозначність сприйняття - краще, ніж нейтральність.
Дякую за роз"яснення!
Щасти Вам!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 20:50:35 ]
Юлю, я Вам дуже вдячна: Ви мене навели на роздуми. Справді, "тянати" воду цберками - неточно, її тягають однією цеберкою А от "носити" можна - хоч і по дві в руки, правда? Я виправлю на "носили". І ще одне. Розмір у вірша , дійсно, нерівний, бо 2 нерівності - про колодязь і про дітей, що продали хату - це спогади про щось минуле, і тому вони - ніби вставки в основний текст, який описує сумне сьогодення... Дякую за небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:43:49 ]
Цікавий вірш, немало знахідок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-05 19:29:33 ]
Тамарочко, велике і щире спасибі!