ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
Княжна козацького степу (Багряний етюд у прозі)
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
Голоси минулого (великий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Час примирення
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
* * *
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
За що вбили москалі Павла Першого
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Цибулинне віко (The Beatles)
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
Пам’ятай про бренність сущого
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

  Стара хата
Мохом і травою дах покритий весь.
Стіни покосилися, вікна потьмяніли.
І скриплять завіси від гнилих дверець…
Хата перед смертю відпочить присіла.

Вгрузла вона вікнами в твань далеких літ,
Топче пил колінами – не піднятись вже…
Як облізлі коси – в груші жмуток віт,
Що побіля хати тишу береже.

…Був колись колодязь – під землею зник,
Подорожник пишно слався килимами…
Тут колись кохання спалахнув сірник,
Як носили воду разом цеберками…

Лози, всі у зморщечках, тріскотять суглобами.
Виноград посохлий вже до стін не тулиться…
Стогне хата, змучена самотніми хворобами,
Бур’яном прикрилася – не так видно з вулиці.

… Колись були дітьми – зараз постаріли,
Матір поховали, хату продали.
Хата перед смертю відпочить присіла.
Бульдозери-бульдоги вже пики підняли…

Грудень 2006р.






• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-02 21:56:07
Переглядів сторінки твору 4171
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.694
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Яворська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-02 22:01:41 ]
"покосилися" - а чи не русизм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:15:41 ]
Ніно,я не заперечую: може, й русизм. Оце думаю - а як би ще інакше сказати?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:38:50 ]
що ви, дівчата, який русизм, - нормальне слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-11-02 22:11:10 ]
"завіси від гнилих сердець"
Не нравится мне это - ни в контексте, ни вообще.
Неужели поэзия создана для дряни и гнили?
Не перейти ли к прозе? Стоит ли рифмовать плохое с противным?
Вопрос мой общий, цитата - локальная.
А тема понятна. Да, гибнет деревня. Нет колхозов.
Молоко синтетическое. Любовь плотская да с расчетом.
Но Ваши стихотворения и творчество имеют свою нишу. Мне так почему-то кажется. Прятаться им в ней или нет - вопрос довольно сложный.
Но тема злободневная.
Да.
Благодарствую.
Нужно позвонить к родителям. Как там они?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:22:07 ]
Ой, мені аж недобре зробилося від такої своєї помилки: там же не "сердець" - а "дверець"!Дякую, що звернули на це увагу, бо я, коли надрукувала - не перечитала. Запрошую Вас на мою прозу, надруковану на "Гоголівській академії". О, там справді багато натуралізму, "плохоє с протівним", і "хорошеє с пріятним"...Алєксію, дозвольте мені з моїми віршами не "ховатися", добре? - а йти до людей. Ще раз дякую, що знайшли описку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-02 23:37:04 ]
Згодна з Олексієм. Але мене особисто насторожує відсутність стрункості розміру вірша, вже не кажучи про збої в ритмі.

Хата перед смертю присідає (!) відпочити (!). Ну, щось тут нЕсмачно. Якось складно собі це уявити. Та й навіщо їй перед смертю присідати спочити? Наче перед далекою дорогою. Ну, та годі з тим. Це суто моє сприйняття.

ЖмУток чи жмутОк?

Як можна в одному колодязі тягати воду кількома цеберками?

"Облізлі коси" - жахаючий образ. Пані Ларисо, Вам приємно писати такі речі? Я не про те, щоб писати тільки про приємне, але ж...

Хоча тема в цілому чимось притягує. Багато хто пише про старі закинуті будинки. І не кожному це вдається. Я не маю на увазі саме Вас. Справа в тому, що тема сама по собі складна й затерта, і треба докласти зусиль, щоб віднайти в ній щось нове.

Щиро і з повагою до Вашої небайдужості та з побажанням успіхів:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 01:33:47 ]
Юлю, я вважаю образ хати, що присіла перед смертю відпочити - своєю знахідкою. Добре, що це наводить Вас на якісь думки, не залишає байдужою. ...І старі люди, як і хати, перед смертю відпочивають від трудів земних. Щодо "жмуток" - у нас, на Дніпропетровщині, кажуть: "жмУток", та й по віршу видно, що вимовляти треба саме так.Ви питаєте, чи приємно писати про такі речі - звичайно, це боляче - і писати, і читати. Як можна про такий стан речей відповісти - так, мені дуууже приємно!. Вірш - про те. як у селах за безцінок можна купити стару хату - з тим, щоб не жити в ній, а завалити та збудувати нову: просто ділянка покупцям подобається... Я знаю, що тема - стара й затерта, але я віднайшла цей образ -"хата перед смерю відпочить присіла. Булбдозери-бульдоги вже пики підняли". Ви десь подібне читали? А воду тягають цеберками, коли хочуть полити городину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 11:42:11 ]
Зрозуміло, Ларисо. Неоднозначність сприйняття - краще, ніж нейтральність.
Дякую за роз"яснення!
Щасти Вам!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 20:50:35 ]
Юлю, я Вам дуже вдячна: Ви мене навели на роздуми. Справді, "тянати" воду цберками - неточно, її тягають однією цеберкою А от "носити" можна - хоч і по дві в руки, правда? Я виправлю на "носили". І ще одне. Розмір у вірша , дійсно, нерівний, бо 2 нерівності - про колодязь і про дітей, що продали хату - це спогади про щось минуле, і тому вони - ніби вставки в основний текст, який описує сумне сьогодення... Дякую за небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-05 01:43:49 ]
Цікавий вірш, немало знахідок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-05 19:29:33 ]
Тамарочко, велике і щире спасибі!