ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.05.06 18:30
Рік без Валерія Шевчука
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.

Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:44
Не помітив (рондель)
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.

Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:34
Бідний поет!
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.

Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій

Світлана Пирогова
2026.05.06 14:38
Гуманне
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.

Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,

Юрко Бужанин
2026.05.06 12:22
Танкануті спроби.
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.

Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?

Борис Костиря
2026.05.06 12:01
* * *
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.

У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.

Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.

Тетяна Левицька
2026.05.06 11:27
Самотня старість
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па

Вячеслав Руденко
2026.05.06 08:49
Меланхолія
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?

В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві

Олена Побийголод
2026.05.06 06:55
1966. Вальс у ритмі дощу
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)

Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...

Віктор Кучерук
2026.05.06 06:10
* * *
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.

Кока Черкаський
2026.05.06 02:41
Потепління
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!

Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-

Оксана Алексеєва
2026.05.05 22:17
Стара криниця
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.

Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо

хома дідим
2026.05.05 22:03
* 68 *
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне

С М
2026.05.05 14:08
Тріада (Jefferson Airplane)
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю

Борис Костиря
2026.05.05 13:44
* * *
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.

Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!

Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.

Ірина Вовк
2026.05.05 12:08
У церкві святої Ірини
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.

Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Марія Гончаренко (1943) / Вірші

 ... незворушність
***
моє мовчання –
тиха поверхня Дніпра
що відзеркалює світ
і боїться дихнути
аби не зрушити
його дивовижну подобу

швидка течія ріки
що не помічає плину часу
на спокійній рівнині
і несе його
спотикаючись
о порожисте дно
думок

страшна хвиля цунамі
що з’являється раптово
руйнуючи
усе тимчасове
і плинне

моє мовчання –
назовні проста незворушність
*



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-14 09:57:16
Переглядів сторінки твору 5300
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-11-14 10:20:56 ]
Цікава образна аналогія. Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 22:37:54 ]
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 12:06:05 ]
вдало!

"порожисте дно думок"

глибока незворушність...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 22:40:13 ]
Дякую! Дуже ціную Вашу підтримку, Маріє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-14 12:20:40 ]
Отак мого приятеля кодували віл алкоголізму. Тоді це звалось якось інакше. Сидить він за ширмою, знахар йому приблизно таке ж саме наговорює. Він слухає, і я також. І за нами ще черга з півдесятка підлітків з батьками і без. Бо чекаю кінця вистави. А нам треба після цього усього повз шинок йти. - Дай-но, - думаю, - і собі закодуюсь. Якраз у 1990-тому народні цілителі про себе заявили. То чому про всяк випадок не спробувати? Бо я хазяїн своїх вчинків. Не вони мною керують, але я ними.
Все було гарно. Такий собі плинний монолог. Потім той знахар цікавиться - чи так сприймає він приятель, як він розповідає? І що перед очима (а вони заплющені) стоїть? Чи такі картини? І чим пахне Дніпро?
А той відповідає, що бачить він горілку і вона пахне.
Це все відбувалось у клубі, у роздягальні. А розпивали якісь сантехніки чи кіномеханіки горілку за десяток метрів від нас.
Психонув знахар і каже: "Прийому не буде. Завтра".
Ваш вірш налаштовує на сприйняття.
З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 23:00:19 ]
Гаррі, сама по собі цікава ця історія із Вашим знахарем, але хочу зрозуміти той асоціативний ряд, який викликав її з пам"яті... і чому в тому ряду опинився цей вірш, що "налаштовує на сприйняття". Хіба що, він як "плинний монолог" своєю "незворушністю" кодує, зомбує, ... зізнаюсь, цього на меті не мала, цей вірш - чиста лірика, щонайбільше - осягнення себе.

З повагою і усмішкою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 08:31:08 ]
Звичайна собі паралель. Згадка.
І коли я читаю чиїсь тексти (я маю на увазі літературу), я їх, можна сказати, що чую. У чиїхсь - навіть у звуковому супроводі. Також постають перед очима образи, які автор намагається без втрат і спотворень донести до читача.
Якщо думка (а вона ж повинна бути) у гармонії з літературними чинниками, то вона сприймається саме такою, а коли та гармонія відсутня, то і сприйняття відповідне. І відбувається наступне:
- я не відчуваю, що це вірш або пісня чи якась інша література. Або відчуваю, що вона, дійсно, якась інша, але не література. Або тільки пісня.
Та я у даному випадку читач.
І я ділюсь відчуттями як саме він. І дуже гарно, коли автор мене розуміє як читача, а не як критика чи експерта або взагалі конана-руйнівника. А таке буває, коли він чує лише себе або виключно улесливо-схвальні відгуки.
Ось я і відчув так, що прокинулась згадка.

Я потім поцікавився у свого приятеля - чому він більше чув якихсь сторонніх людей, які розливали свій професійний напій, аніж знахара? А що він міг відповісти?
Він просто не налаштувався на т.з. хвилю того знахаря. Або не зміг бути уважним. Чи чув не тільки тих, хто розливали солодке вино чи горілку, та не чув знахара. Або то такий знахар, що його не чують. Але дехто і чує. Та і знахар той - звичайна собі людина, яка транспортує якісь думки чи електрони.
З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 10:02:21 ]
Простора відповідь... ціную.
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-14 13:14:45 ]
угу, саме так - мовчання може приховувати цунамі й внутрішні землетруси.

Маріє, "об порожисте" - чисто фонетично не теє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 23:03:00 ]
Приймаю ремарку, спробую виправити.
Дякую, Чорняво Жінко, за увагу і небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-16 15:29:47 ]
Пані Маріє, мені подобається Ваша поезія своєю розміреністю течії і переливання неочікуваних образів і порівнянь. І цей вірш теж. Але є неточності, на мою думку:

"спотикаючись
о порожисте дно
думок"
?спотикатися об, спотикатися на

В найновішому Вашому творі гарний образ двох хвиль, проте у мене не вийшло створити образ хвиль "від річки до океану":
"ми дві хвилі що наздоганяють
одна одну від річки до океану"
? "від річки до океану" - від джерела, витоку - до океану тобто, річкою.
Нових звершень! :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-17 11:58:11 ]
Дуже слушно, Вікторіє, - таки треба щось змінити. А може так - "на порожистім дні". Здається , сама не впралюся, а як Ви написали би?
Щодо "дві хвилі" - зауваження приймаю, таки - "річкою до океану".
Дякую за прихильність і коментарі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-14 13:26:48 ]
на дні загубленого
світу
в піску розсипаних
хвилин
моє мовчання
незворушне
і плесо-небо
ми... між ним

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 23:07:15 ]
Класний відгук, Ксеніє, й водночас - самодостатній вірш на тему... Сподобалась ця рефлексія.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 01:18:27 ]
Ваші думки віддзеркалюють повноту життя.
Щиро дякую, шановні, пані Марія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 10:07:37 ]
... стараюся свої думки "виховувати" різнобічно і позитивно.
Дякую, Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 12:28:58 ]
Мовчання
землетрус,
цунамі
почуттів...
Маріє!
Буду перечитувати ще. Подобається мені таке - незворушно-мінливе! Спасибі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-17 16:31:05 ]
...і вмієте ж Ви наснажувати, Василю!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-18 20:04:04 ]
!!!:)))