ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Гончаренко (1943) / Вірші

 ... незворушність
***
моє мовчання –
тиха поверхня Дніпра
що відзеркалює світ
і боїться дихнути
аби не зрушити
його дивовижну подобу

швидка течія ріки
що не помічає плину часу
на спокійній рівнині
і несе його
спотикаючись
о порожисте дно
думок

страшна хвиля цунамі
що з’являється раптово
руйнуючи
усе тимчасове
і плинне

моє мовчання –
назовні проста незворушність
*



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-14 09:57:16
Переглядів сторінки твору 5719
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-11-14 10:20:56 ]
Цікава образна аналогія. Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 22:37:54 ]
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 12:06:05 ]
вдало!

"порожисте дно думок"

глибока незворушність...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 22:40:13 ]
Дякую! Дуже ціную Вашу підтримку, Маріє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-14 12:20:40 ]
Отак мого приятеля кодували віл алкоголізму. Тоді це звалось якось інакше. Сидить він за ширмою, знахар йому приблизно таке ж саме наговорює. Він слухає, і я також. І за нами ще черга з півдесятка підлітків з батьками і без. Бо чекаю кінця вистави. А нам треба після цього усього повз шинок йти. - Дай-но, - думаю, - і собі закодуюсь. Якраз у 1990-тому народні цілителі про себе заявили. То чому про всяк випадок не спробувати? Бо я хазяїн своїх вчинків. Не вони мною керують, але я ними.
Все було гарно. Такий собі плинний монолог. Потім той знахар цікавиться - чи так сприймає він приятель, як він розповідає? І що перед очима (а вони заплющені) стоїть? Чи такі картини? І чим пахне Дніпро?
А той відповідає, що бачить він горілку і вона пахне.
Це все відбувалось у клубі, у роздягальні. А розпивали якісь сантехніки чи кіномеханіки горілку за десяток метрів від нас.
Психонув знахар і каже: "Прийому не буде. Завтра".
Ваш вірш налаштовує на сприйняття.
З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 23:00:19 ]
Гаррі, сама по собі цікава ця історія із Вашим знахарем, але хочу зрозуміти той асоціативний ряд, який викликав її з пам"яті... і чому в тому ряду опинився цей вірш, що "налаштовує на сприйняття". Хіба що, він як "плинний монолог" своєю "незворушністю" кодує, зомбує, ... зізнаюсь, цього на меті не мала, цей вірш - чиста лірика, щонайбільше - осягнення себе.

З повагою і усмішкою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 08:31:08 ]
Звичайна собі паралель. Згадка.
І коли я читаю чиїсь тексти (я маю на увазі літературу), я їх, можна сказати, що чую. У чиїхсь - навіть у звуковому супроводі. Також постають перед очима образи, які автор намагається без втрат і спотворень донести до читача.
Якщо думка (а вона ж повинна бути) у гармонії з літературними чинниками, то вона сприймається саме такою, а коли та гармонія відсутня, то і сприйняття відповідне. І відбувається наступне:
- я не відчуваю, що це вірш або пісня чи якась інша література. Або відчуваю, що вона, дійсно, якась інша, але не література. Або тільки пісня.
Та я у даному випадку читач.
І я ділюсь відчуттями як саме він. І дуже гарно, коли автор мене розуміє як читача, а не як критика чи експерта або взагалі конана-руйнівника. А таке буває, коли він чує лише себе або виключно улесливо-схвальні відгуки.
Ось я і відчув так, що прокинулась згадка.

Я потім поцікавився у свого приятеля - чому він більше чув якихсь сторонніх людей, які розливали свій професійний напій, аніж знахара? А що він міг відповісти?
Він просто не налаштувався на т.з. хвилю того знахаря. Або не зміг бути уважним. Чи чув не тільки тих, хто розливали солодке вино чи горілку, та не чув знахара. Або то такий знахар, що його не чують. Але дехто і чує. Та і знахар той - звичайна собі людина, яка транспортує якісь думки чи електрони.
З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 10:02:21 ]
Простора відповідь... ціную.
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-14 13:14:45 ]
угу, саме так - мовчання може приховувати цунамі й внутрішні землетруси.

Маріє, "об порожисте" - чисто фонетично не теє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 23:03:00 ]
Приймаю ремарку, спробую виправити.
Дякую, Чорняво Жінко, за увагу і небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-16 15:29:47 ]
Пані Маріє, мені подобається Ваша поезія своєю розміреністю течії і переливання неочікуваних образів і порівнянь. І цей вірш теж. Але є неточності, на мою думку:

"спотикаючись
о порожисте дно
думок"
?спотикатися об, спотикатися на

В найновішому Вашому творі гарний образ двох хвиль, проте у мене не вийшло створити образ хвиль "від річки до океану":
"ми дві хвилі що наздоганяють
одна одну від річки до океану"
? "від річки до океану" - від джерела, витоку - до океану тобто, річкою.
Нових звершень! :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-17 11:58:11 ]
Дуже слушно, Вікторіє, - таки треба щось змінити. А може так - "на порожистім дні". Здається , сама не впралюся, а як Ви написали би?
Щодо "дві хвилі" - зауваження приймаю, таки - "річкою до океану".
Дякую за прихильність і коментарі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-14 13:26:48 ]
на дні загубленого
світу
в піску розсипаних
хвилин
моє мовчання
незворушне
і плесо-небо
ми... між ним

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 23:07:15 ]
Класний відгук, Ксеніє, й водночас - самодостатній вірш на тему... Сподобалась ця рефлексія.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 01:18:27 ]
Ваші думки віддзеркалюють повноту життя.
Щиро дякую, шановні, пані Марія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 10:07:37 ]
... стараюся свої думки "виховувати" різнобічно і позитивно.
Дякую, Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 12:28:58 ]
Мовчання
землетрус,
цунамі
почуттів...
Маріє!
Буду перечитувати ще. Подобається мені таке - незворушно-мінливе! Спасибі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-17 16:31:05 ]
...і вмієте ж Ви наснажувати, Василю!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-18 20:04:04 ]
!!!:)))