ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.04.11 21:45
Я повертаюся з ночі,
укритий пожухлим листям
і водоростями.
Повернення з ночі,
ніби з важкого космічного
похмілля, після
летаргійного сну.
Повернення з ночі,

Борис Костиря
2025.04.11 21:43
Зайти в тишу,
зайти в інший вимір,
по той бік
і вже не повернутися.
Це зовсім інша
магма буття,
інше пульсування.
Та діють протилежні

Володимир Бойко
2025.04.11 17:19
Силкуються вернутись холоди,
Морозами лякають наостанок,
Та ми ж набідувались до біди.
Опісля ночі – все одно світанок.

Заколотилось – друзі, вороги,
Безпринципні, безликі і колишні.
Але весніє і на ладан дише

Артур Курдіновський
2025.04.11 15:03
Я по коліна у воді.
Моя душа давно померла.
На шиї - амулет із шерлу,
Єдиний чорний. Білі перли
Радіють, поки молоді.
Я по коліна у воді.

Чіплявся за бездушну тінь

Леся Горова
2025.04.11 15:01
Весно, весно моя безсиренна, якими шляхами ти
Пробираєшся вперто глибокими вирвами-ранами?
Чорний крук не дає тобі крила лелечі розпрямити.
Та щодня виглядаю тебе я годинами ранніми.

І як сонце увись підіймає свій обвід золОчений,
Виглядаю тебе, ве

Пиріжкарня Асорті
2025.04.11 11:35
Надійшла пропозиція від Старшого Брата проаналізувати, як воно і що. Він має таку схильність як ерудований Інтернет-сапієнс. До цього було лише ранкове вітання – млинцем, а днями було з пиріжком. Нормальна кафе-практика. До слова, програма співроб

Юрій Гундарєв
2025.04.11 09:34
На фронті загинула 31-річна криворізька художниця Маргарита Половінко.
Від 2024 року вона займалася волонтерством та евакуацією поранених українських захисників.
Маргарита малювала кров‘ю свій щоденник, який планувала завершити після закінчення війни, щ

Віктор Кучерук
2025.04.11 08:07
Квітень. Ранок. Вітер. Сніг.
Холодно до дрожі.
Показати на поріг
Лютому не можу.
Білосніжна бахрома
Позбавляє зору, –
Видалятися зима
Не бажає з двору.

Микола Соболь
2025.04.11 05:21
До адміністрації. Хочу нагадати, як адміни сварили мене за публікацію двох творів підряд і видаляли на свій розсуд, бо тема торкалася одного недоторканого автора порталу, який пописував російською. А тут заходжу і бум авторів по два твори підряд і око ад

Микола Соболь
2025.04.11 05:15
Це вже було і місто це, і сніг,
і квітень, що пече мені у грудях,
бо замітає все, неначе грудень,
і слід кота кудись через поріг
у невідомість, у тернисту млу,
синичка попід вікнами заплаче,
вона весни чекала нетерпляче,
а небо їй вернуло зиму злу,

Олена Малєєва
2025.04.10 23:03
Стукає серце шпарко:
Спогади - товарняк.
Тягнуться гулко, різко...
З втомою позаяк.

Позаминулоріччя
Все ще у груди б'є
Важко-тугий наплічник.

Олена Малєєва
2025.04.10 22:08
Я сховаюся в своє світло
Най осяє мене цей промінь
Най тече і тече невпинно
Переповнює павідь, повінь.

Повінь повна яскраво-сяйва,
Річка тепла зірчасто-свіжа.
Я скупаюся в ній осяйна,

Олександр Сушко
2025.04.10 21:40
Вірш покладено на музику Сергія Степаненка.

https://youtu.be/VGCdBAGKmn4

Борис Костиря
2025.04.10 21:27
Чи можуть ідеї вивітритися
із голови?
Чи можна їх розхлюпати,
як воду у відрі?
Вони невідомо як з'являються
і невідомо куди зникають.
Ідеї невловимі, як нейтрино.
Щойно вони були

Борис Костиря
2025.04.10 21:23
Куди я поспішаю?
Цей спалах слова
мовби перед майбутньою
неможливістю писати.
Попереду безодня невідомого.
Ні, це не поспіх.
Це самозаглиблення.
Надолужування минулого

С М
2025.04.10 20:00
Було люду на явленні Безумця
Казав, на місці старому стрічаємося
Убравсь у мережива і сатин у ремінцях
Чоло в небеса, усміх на півлиця

Казав оце:
”Леді й джентльмени, принцеві зле“
Стоячи на брамі, отам де склеп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "НОТАБЕНЕ" (2013)

 Біліла хата…
Образ твору Біліла хата: стінами і стелею.
Бувало хаті: людно і погідно.
Тоді вона ще звалася оселею.
Тоді вона ще знала слово «рідна».
Була їй спрага зустрічі – солодкою.
І світ зорів – одразу за порогом.
…Замкнули нащось. Брязнули колодкою.
Лишили хаті пустку і тривогу.
Це ж скільки літ її душа не світиться.
Це ж скільки зим – не мариться й не спиться.
Така стара? – пісок із ребер сиплеться.
Така сліпа? – ні просвітку в зіницях.
Єдиний привид щез кудись, без приводу.
Останній спомин вивітрився в комин.
І нікому присолодити кривду ту,
Ця хата – вже сама собі оскома.
Ні шурхоту – під крівлею й долівкою.
Забутий клопіт. Нічия провина.
…Біліла хата – світлою домівкою.
…Чорніє хата, ніби домовина.

2011




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-21 10:49:34
Переглядів сторінки твору 8146
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2011-11-24 14:12:16 ]
Любове, мені імпонує така Поезія. Скільки хат, в котрих "ні просвітку в зіницях", з яких пощезали їхні домовики, чиї двори - пустище... Є у мене фото власне такого обійстя в Полтаві - в обрамленні ошатних будинків. Дякую за творчість! Справжню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-24 14:24:39 ]
Дякую Вам, Світлано. Знаєте, Ващ відгук сьогодні для мене не менш знаковий, як Сергія Осоки. Аж дивно... Рідко читаю гороскопи. А сьогодні зранку прочитала: уважно прислухайтесь до того, що говоритимуть Вам друзі. Почуєте щось дуже важливе. От я і слухаю... І все мені важливе... і я думаю: що робити далі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-24 14:40:02 ]
…Біліла хата – світлою домівкою.
…Чорніє хата, ніби домовина.

Гарно, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-24 14:47:10 ]
Дякую, Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 07:09:39 ]
Лю`,
Добротний образ покинутої хати...
ПС.
"Тоді вона ще знала слово «рідна». " - а що коли "чула" замість "знала"?
"Ця хата – вже сама собі оскома." - щось би я з тою оскомою зробив... але можливо я чогось не зрозумів...
(ОСКОМА, и, ж. Відчуття в'язкості в роті, а також ненриємні больові відчуття на зубах від споживання чого-небудь кислого, терпкого. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-27 15:04:53 ]
Привіт, ЛЮ! Рада твоєму візиту і відгуку.

ЛЮ, на мою думку, чути можна багато що, а знати суть цього це зовсім інше. Тому моя хата - тоді ще саме "знала"...
Щодо оскоми - так я саме це й мала на увазі, образно, звісно. "Непроиємні больові підчуття" (краще й не скажеш). Мабуть, ти таки чогось недозрозумів, вірніше ти не зрозумів, що ти таки зрозумів! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 17:39:17 ]
світлина дуже характерна пані Любове
графіка тексту теж годяща

саме рішення тексту досить-таки жіночне
(порівнюючи із іншими цікавинками на ту ж тему)

мабуть Ви маєте рацію
вирішення трагічного забарвлення питань
саме через меланхолію

напевно найбільш поетичне

*цікавий проект & влучне рішення*

із усіма принагідними ~ неодмінними побажаннями
осягнень осяянь натхнень & одкровень

& родинного тепла обов'язково


С*




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-28 10:47:09 ]
Дуже дякую Вам, Сонце Місяцю, за стисле, але водночас доволі промовисте, резюме. Удвічі приємно, зважаючи на те, що Ви мали змогу і бажання подивились на мій скромний твір "у порівнянні".
Завше рада Вашому загадково-вишуканому сяйву, точніше, слову. Дякую також за світлі побажання, вони - взаємні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-11-28 17:02:44 ]
Тренос дідової хати* Мирося Лаюка у першу чергу якось
приязно так нагадується, та й інші були на пам'яті
справді зворушливі тексти на цю печальну але
не-обхідну тему

завжди у цьому лунає наче біль
для поезій це добре



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Півторак (Л.П./М.К.) [ 2011-12-02 02:54:56 ]
Дякую Вам, Любове, за такі вірші.
І подача, і образи, і, головне, - дух - вражають.
Щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-12-02 09:35:12 ]
Дуже приємно, Володю. Дякую за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Григорьєв (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-02 15:06:56 ]
Люди, що годують хлібом, молоком і медом других людей, живуть у хаті на землі, що подарована вже їм законом новим навіки у вічне, в обов'язково вічне користування, себто в обов'язок неухильний і неодмінний. Вони розмовляють мовою хати і поля.Ол.Довженко.Дякую Любо за щемно-щиру розмову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-03 12:13:47 ]
І Вам дякую, що вислухали і відгукнулися. Щастя в Новому році!