Жив писарчук Пилип Невитриніс.
Дійшов до пункту:
"Пенсія. Спочинок".
Йому б тесати лавку між беріз,
А він пісні й віршІ поніс на ринок…

Писав про перший пролісок, сніжок,
Про виломи у трьох міських парканах,
Про передачу "Окна", батіжок,
Яким шмагати варто внука Ваню...

Пласкі творіння люд не купував.
Це ж вам не кріп, не з Мачух топінамбур…
Пилип лящав: «Мої усі! Не крав!».
Обклеїв дві зупинки,
баню,
тамбур…
Хвалила пасажирка у кашне.
Читали ті, що носять «спічкі», пиво…
Кахикнув бомбж: «У вірш… упхни й мене…
Я так не напишу… Я – дрібно… криво…».

Пилип поніс творіння у народ:
У дитсадки, у школи-інтернати…
Усім він затикав віршАми рот,
З порогу кидав на столи:" Ось… нате!!!».

Зібрав подяки в торбу чималу…
Одержав преміальних… тисяч кілька…
«Мої віршІ не аби що, не луб!...
Вже їстиму ікру – не з Керчі кільку…
Лишусь, як є: Пилип Невитриніс.
У прописах… вироюється шпарка…
У мене ж Дар! Я чорнобривцем ріс!
А критик-під"їдень – то плинне… хмарка…».

…І вже моя сусідонька несе
У зошитку віршІ Невитриноса…
У Кибинцях дописують есе…
Хоча услід - аж хрипне - зграя мосьок…


2011
ВіршІ - саме так Пилип каже й пише...)))
Мачухи і Кибинці - населені пункти
Полтавської області.