І
найдовша ніч у році плаче гіркими, як вчорашній чай, думками.
підбирає тебе сонного та безпам'ятного на плече
і несе спочатку вулицями, а потім уже полями
до свободи, яку персонально тобі колись обіцяв Че.

найдовша ніч у році одягає на тебе панчохи й благеньку сукенку
і замовляє таксі, щоб до ранку гуляла з хмарами.
от лише не пояснює що робити з густими сутінками,
які випадають під ноги обпаленими Ікарами.

найдовша ніч у році ховає свою совість у долоньку
спершу дозволяє відчути всі страхи (минулі й майбутні).
а потім цілує на щастя усіх синів і кожнісіньку доньку
і дарує їм зорі з небес, немов би це кульки ртутні.

ІІ
найкоротший день у році посміхається вранішньою кавою,
обіймає тебе по-батьківськи вологим запахом талого снігу.
і каже "чуєш, давай вертайся додому, будь ласкавою.
вже досить тримати в собі цей сум, заморожений в кригу."

найкоротший день у році шукає тебе по всіх автозаках міста
носить з собою зарядку до мобільного, бинти і щось похмелитися.
він тебе знає давно. і коли ти йдеш, кинувши своє "аста ла віста",
він знає де саме тебе шукати. в світі нічого не може змінитися.

найкоротший день у році вимальовує вітром подальші плани,
нагадує про домашній затишок, який із середини нас береже.
попри все що ми робим в житті, попри сварки, помилки й нірвани
там нас завжди чекає світло у вікнах і концентрованого щастя драже.