за розщепленим сонцем в нейтрони заряд як початок
одубіли контурні дні
це не дні були – замахи
виповзаючи з букв
виповзаючи з осені чатів
у кімнату – спекотну мов еруптивні спалахи –
ми збираєм коріння й домішуєм жаб’ячі лапки

за пустими пляшками суцвіття із трав та усмішок
наші тіні відлунюють в склі та пробірках у нішах
вибухають вулканом червоного згорнуті маки

ти казав ми ворожим на обрій свого горизонту
і вже скоро потрапим на місяць або хоч прикинемось
витирав з моїх щік склоподібні сполуки водню
перетворював світло у світло рядків а рядки в вино

а далі – метаморфози і де фрагментації
системи у розпаді атомів й зрушені цикли
ти кажеш все буде як хочу в сьогоднішній акції
малюй – кажеш – кисті нема то бери гіацинти

і образно в чарку води я підмішую полюси
і декілька мантр вмить міняють структуру на іншу
ти кажеш ми були тут
лишили лунки у конусі
бо рвались назовні пустими пробірками з пішки

ти кажеш давай вибиратися із геометрії
у вінку заклинань змістив швидкість цунамі і градом
декілька стуків досипав у суперсиметрію
і слухав як тихо розвалювався наш екватор

я допомагаючи змішувала дві орбіти
подвійні фотони ділила у променях сонця
ти сутри дочитував
старт даючи – коли бігти
ми бігли повз дзеркало й думали інколи – хто це
а потім як вибігли з пут гравітації поля
де над землею ковпак і не зірки а дірки
ти кажеш що ти накоїла
й в гострому піку
відходиш шукати у плутаниці доріг ноя...