ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я і ніч
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Запах
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Катарсис
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Юрко Бужанин
2026.07.03 10:33
Неконтакт. Драматична трагікомедія.
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
* * *
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Ірина Вовк
2026.07.03 05:02
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 12)
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Як заздрісна подруга ледь дівчину зі світу не звела
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Псяче Сопіння (Frank Zappa)
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
Купальський віночок біженки
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Старі аркуші
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
* 129 *
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
* * *
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 11)
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Хімікати (1-6)
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Абрикоси (рондель)
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Усе вже завтра- вчора і тепер!
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Потьомкін (1937) / Вірші

 Осип Мандельштам "Безсонниця. Гомер. Ряди тугих вітрил"



Осип Мандельштам

Безсонниця. Гомер. Ряди тугих вітрил.
Я судна полічить спромігсь до середини.
Цей довгий виводок. Цей поїзд журавлиний,
Що над Елладою піднявсь було колись.

Як журавлиний клин у рубежі чужі.
На головах царів божественная піна.
Куди ви пливете? Коли б то не царівна,
Що Троя вам одна, ахейськії мужі?

І море, і Гомер – усе з любові діє.
Кого ж бо слухати? І ось Гомер мовчить,
І море чорнеє витійствує- шумить
І з гуркотом важким сягає узголів’я.

Осип Мандельштам

Бессонница. Гомер. Тугие паруса.
Я список кораблей прочел до середины:
Сей длинный выводок, сей поезд журавлиный,
Что над Элладою когда-то поднялся.

Как журавлиный клин в чужие рубежи,-
На головах царей божественная пена,-
Куда плывете вы? Когда бы не Елена,
Что Троя вам одна, ахейские мужи?

И море, и Гомер - всё движется любовью.
Кого же слушать мне? И вот Гомер молчит,
И море черное, витийствуя, шумит
И с тяжким грохотом подходит к изголовью.








    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-02-05 15:56:12
Переглядів сторінки твору 4954
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.052 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.244 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.07.03 12:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 16:17:25 ]
А ось ще один варіант перекладу http://maysterni.com/publication.php?id=72415.
А я пропоную такий варіант (синтез Вашого і Домініка Луцюка) - на мій погляд, майже ідеальний:

Безсонниця. Гомер. Туге рядно вітрил.
Перелік суден я пройшов до половини:
Сей довгий виводок, сей потяг журавлиний,
Що над Елладою колись замайорів.

Як журавлиний клин в чужинські рубежі –
На головах царів божественная піна.
Куди ви пливете? Коли б то не царівна,
Що Троя вам одна, ахейськії мужі?

І море, і Гомер – усе з любові діє.
То ж слухати кого? Ось і Гомер мовчить,
І море чорнеє витійствує- шумить
І з гуркотом важким сягає узголів’я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 21:38:43 ]
О ні, Олено - не варто! :о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 17:34:48 ]
Більше перекладів гарних і гарніших! :)

п. Іване, тут, нмд, як раз той самий випадок, коли скорочена форма дієслів псує враження: "полічить", "спромігсь", "піднявсь".

"І море, і Гомер – усе з любові діє" - нічогенький варіант.
А от жертву-Єлену шкода.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
віарвілгвсим вловмивоапв (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 20:27:19 ]
як же я люблю, коли хтось бере твою роботу і поєднує її з іншою... або своєю допискою... і ліплять "ідеал"... у мене серйозні сумніви щодо "автохтонності" багатьох рядків цього перекладу, бо я читала попередні переклади цього автора... :о(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 22:03:26 ]
Ага, була б тут пані СМ - вже б громи і блискавки були, і суди, і сексуальні домагання... :о)
Попри все - і мій рядок з раменами вимагає перегляду... Хоч піна тут - не сиве волосся аж ніяк... Застрельте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 22:05:56 ]
СМЗ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
віарвілгвсим вловмивоапв (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 22:09:36 ]
я трохи, може, поспішила... :о) так чим тебе вбити - кулею чи сексуальними домаганнями??? чи лопатою Еванса? (я тобі про рамена казала!!!! щось там трохи не тудой...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 18:14:19 ]
Шановна пані Чорнявко, Єленою я пожертвував навмисне, щоб відтворити те, що мав на увазі поет.
Річ у тім, що "У піні неземній помазанців рамена", як на мене, не відповідає дійсності. І ось чому.
Йдеться саме про піну земну, під якою Мандельштам розумів сивину. Вона свідчила про людей літніх, досвідчених. І була та піна на головах царів, а не на раменах.
З іншого боку, царі ті не були помазанцями, як-от Шауль, Давид чи Шломо. Адже не Всевишній, за чиїм наказом відбувалося помазання, а небожителі Олімпу опікувалися тими царями.
Скажу відверто, саме це й наштовхнуло мене на відтворення Мандельштамівського шедевра рідною мовсю, бо доти напливав він щоразу при зустрічі з морем мовою оригіналу.
А щодо поєднання обох відтворень в одне, то, гадаю, це справа кожного читача.
З повагою
Іван Потьомкін цього разу з Тіроля (Австрія), де катаюсь на лижах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 19:21:46 ]
можливо, щодо піни Ви маєте рацію.
Насолоди Вам від катання! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 21:35:13 ]
Шановний пане Іване!
Ваш переклад – сподобався.
Та дозволю собі не розділити Ваше розуміння тексту.

«На головах царей божественная пена»… – Мандельштам має на увазі, безумовно, не сиве волосся – а славу і велич олімпійців… Царі уподібнені олімпійським богам… а головне – це МОРСЬКА піна – яка прекрасна, легка, прекрасніша за земний вінець настільки, наскільки шлях до Єлени важливіший значно за шлях до багатств Іліона.
Тому ім’я – Єлена – принципово важливе для тексту!
Причина, що рухає величезне військо греків (ахейців) – любов! :
«Когда бы не Елена,
Что Троя вам одна, ахейские мужи?»
Божественна піна і Єлена – зримовані НЕ випадково. Шлях до Трої – шлях до небуття і, одночасно рух до краси, викликаний любов’ю, яка є життя і смерть одночасно.
Ахейці, які виповнили свій обов’язок, посміли супротивити долі, богам, відстояли свою людську гідність ціною життя, вінчані божественною піною вічного моря – на вічність.

Що ж до помазання – то це атрибуція усіх еллінських містерій (не вдаватимусь до історії), та й ще більш ранніх – месопотамських… Відомо, що Авраам вийшов саме з Месопотамії, де був жерцем у храмі... Помазання – важлива частина будь-яких ініціацій у Древній Елладі – будь то сходження на трон, спілкування з оракулом, проводи в останню путь тощо…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 22:08:36 ]
жерцем у храмі - яка мила ачіпяточка :)

цікаво: дві точки зору і звідси - різні трактування. А Мандельштам уже нічого не пояснить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 23:02:13 ]
Взагалі-то, на користь версії Домініка про піну працює вже те, що перша ж асоціація - з Афродитою, яка вийшла з морської піни і сама є богинею краси і кохання/любові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 23:13:05 ]
І взагалі - 1915 рік - Осипу - 24!
Коктебель - Яка сивина???
Перша зустріч з МЦ - саме тоді!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 19:11:25 ]
Вітаю, п. Іване! Я б з Вами теж покаталася на лижах! Правда, не дуже вмію... =))
Мені ця тема (вірша) дуже цікава. І так, як перекладач вкладає частину і свого бачення у твір, то цікаво читати тим більше. Особисто я вбачаю в діях усіх цих "царів", неважливо ким вони помазані, лише жадобу влади... У реальному житті занадто мало поезії і сентиментів (на жаль). І лише на сторінках поем ми можемо побачити (чи зобразити самі), той світ, де всім і всіма править одне кохання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 19:22:59 ]
Люба пані Ліліє, охоче приймаю Вас до свого гурту!
Не переймаєтесь тим, що не вмієте, бо це справа часу.
Я теж такої думки про і про царів усіх мастей і різнобарвних керманичів...
Дякую за Вашу увагу до моїх творів.
Будьте щасливі!
Іван Потьомкін поки що з Тіроля