Ой пила, пила та Лимериха на меду,
Та й пропила та свою дочку молоду:
«Ой хто купить цебер меду і вина,
Того буде Лимерівна молода».
Українська народна пісня

«Одступись, голото, та й забудь,
Що хтось зможе виграти молоду.
Та ж тільки я, багатир,
Із весілля в змозі зробить пир», –
Шкандибенко парубкам молодим
До красуні шлях та й перегородив.
«Ой, нащо вам, мамо, було пить,
Щоб доньку необачно так погубить».
«Якщо любиш – вінчайся,
А не любиш – цурайся,
Та в моє похмілля лиш не втручайся».
Ще не встигло сонце світ звеселить,
Як дівчина заплакана із села біжить.
Біжить долом і горою та й не зна,
Що її Шкандибенко доганя.
«Та куди ж ти, мила, босоніж біжиш,
Од роси холодної вся дрижиш?
Черевички й сукні – усе я куплю.
Не тікай, голубонько, я ж тебе люблю!»
«Не до серця й мислоньки ти мені!
Дай-но ліпше, парубче, гострий ніж
Повиймати колючки з білих ніг».
Ударила Лимерівна у груди свої,
Аж незрушний терен і той побілів.
«Кипи, кипи, моє серденько, на ножі,
Аніж в того Шкандибенка на дворі!»
...Поховали наречену, посідали за столи.
Напилася Лимериха як колись.
І, хоч це було на поминках, а не на меду,
Знову продавала свою доньку молоду.