ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?

М Менянин
2025.10.15 23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.

Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,

Борис Костиря
2025.10.15 22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори

Іван Потьомкін
2025.10.15 21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під

Юрій Лазірко
2025.10.15 15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.

Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати

С М
2025.10.15 14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки

Ольга Олеандра
2025.10.15 12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.

Борис Костиря
2025.10.14 22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.

Віктор Кучерук
2025.10.14 21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.

Олександр Буй
2025.10.14 20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»

Ірина Білінська
2025.10.14 19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.

Небажані
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Щастя




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-02-18 00:44:02
Переглядів сторінки твору 5437
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.930 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.035 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.21 22:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ластівка Осіння (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 01:11:30 ]
А й справді, де ж воно? Губимо те неповторне щодня, як троянда пелюстки(
Дякую Вам, Адель! Дуже гарний вірш. Рада знайомству)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:31:10 ]
І я Вам рада, Ластівко! Приємно чути гарний відгук.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 08:49:40 ]
І задумалася собі, і дитинство згадалося...
Дуже сподобалося!!!:)
Але от слово "зирить", якесь трохи сленгове, як на мене, може краще "зріє", але то як Вам довподоби)
З повагою :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:35:11 ]
Дякую, Оленочко!:)
Слово "зирить" скоріше розмовне. Перевірила по словнику - каже, що все гаразд.:)
З теплом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Овчар (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 09:59:13 ]

Мила, Адель, так спдобався вірш,
що не втримався покопатись, пожити в ньому:

Пів світу плаче і пів світу скаче…
Кожному доля єдина, одначе -
зирить на зорі хтось, гублячи втому
в блюдці калюжі, на стежці додому,
інший, у небо піднявши зіниці,
снить журавлем – не цінує синиці…
Ходить по світу і щастя глядає –
буде – не буде,а хто теє знає?..

Вибач, якщо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:42:25 ]
Дякую, Петре, за те що виявили бажання "покопатись"!
Виставляючи вірша, знала, що має недоліки, і тому тільки рада, що Ви мені допомогли.:)
Приймаю усі зауваги з вдячністю, лише одне залишаю наразі без змін - "кожному доля власна". Мені здається, слово "єдина" має дещо інший відтінок аніж "власна"... Я розумію, що тут бракує складу і утруднюється прочитання... Я ще подумаю над варіантами.
Ще раз дякую Вам! І буду рада Вашим візитам.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:29:09 ]
А я все думаю, що потрібно людині для щастя?
Мабуть коли голодний - поїсти, коли спрагнений - попити, коли змерз - зігрітися, коли невиспаний - поспати... і т. д.
І ще наше щастя, Адель, творити гарну поезію. Так, як оця.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:56:29 ]
Я теж часто задумуюсь про це... І дійшла висновку, що щастя, мабуть, у тому, аби сприймати світ і себе у ньому так, як робляць це діти. Вони люблять себе і щиро радіють усьому, що довкола них. Не вміють тримати образи, швидко і щиро прощаючи іншим кривду. Цікавляться і захоплюються кожною дрібничкою... Шкода, що ми потім все те втрачаємо.
Дякую, Володю. Рада, що ти проникся моїми думками.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 11:18:47 ]
"Будьте, як діти!" (І.Христос)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 19:05:39 ]
Саме так.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Потебня (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 10:57:23 ]
Легкий, гарний вірш, як та булька на аватарці. Дякую, Адель.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 11:08:01 ]
Образ твору довго не шукала - булька відразу запала в око і серце.:)))
Вам дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 12:08:01 ]
Гарний вірш, Адель, сподобався.
Тільки оте "глядає", як на мене, не на своєму місці.
Можливо, краще "шукає"?
Щиро - Олег.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 16:02:29 ]
Щиро дякую Вам, Олеже!
Глядати, то і є шукати. Тому, гадаю, можна залишити так, як попросилось. Не порахуйте мене впертою, бо зазвичай я дослухаюсь до порад, однак інколи є бажання зробити по своєму.:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 16:32:29 ]
Це для мене нове слово (не зазирнув до словника), тому думав, що Ви маєте на увазі "виглядаю". Отож, дякую за знахідку. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 19:06:17 ]
Хай щастить навзаєм!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 14:23:45 ]
Останні рядочки і образ твору гармонійно поєднані. Дуже! В дитинстві у банку наливалась кислота. Вкидався кусочок срібного контакту із електроприладу і надималась куля воднем. А згодом, коли куля вже невидима у хмарах, а замість срібла - тьмяний шлам, - стає печально...
Зворушує Ваш вірш, Адель! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 16:03:27 ]
Цікава забавка.:))) Я такого не знала.
Спасибі за теплий відгук, пане Василю!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 16:17:26 ]
З теплою щирістю і так задушевно змальовувати щастя наважиться мало хто з нас...
Гарний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 18:45:08 ]
Хочеться бодай пригадати ті давні відчуття безмежного щастя, коли весь світ здавався казкою.:)
Дякую за теплий відгук, пане Вікторе!