ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Щастя




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-02-18 00:44:02
Переглядів сторінки твору 5323
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.930 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.035 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.21 22:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ластівка Осіння (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 01:11:30 ]
А й справді, де ж воно? Губимо те неповторне щодня, як троянда пелюстки(
Дякую Вам, Адель! Дуже гарний вірш. Рада знайомству)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:31:10 ]
І я Вам рада, Ластівко! Приємно чути гарний відгук.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 08:49:40 ]
І задумалася собі, і дитинство згадалося...
Дуже сподобалося!!!:)
Але от слово "зирить", якесь трохи сленгове, як на мене, може краще "зріє", але то як Вам довподоби)
З повагою :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:35:11 ]
Дякую, Оленочко!:)
Слово "зирить" скоріше розмовне. Перевірила по словнику - каже, що все гаразд.:)
З теплом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Овчар (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 09:59:13 ]

Мила, Адель, так спдобався вірш,
що не втримався покопатись, пожити в ньому:

Пів світу плаче і пів світу скаче…
Кожному доля єдина, одначе -
зирить на зорі хтось, гублячи втому
в блюдці калюжі, на стежці додому,
інший, у небо піднявши зіниці,
снить журавлем – не цінує синиці…
Ходить по світу і щастя глядає –
буде – не буде,а хто теє знає?..

Вибач, якщо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:42:25 ]
Дякую, Петре, за те що виявили бажання "покопатись"!
Виставляючи вірша, знала, що має недоліки, і тому тільки рада, що Ви мені допомогли.:)
Приймаю усі зауваги з вдячністю, лише одне залишаю наразі без змін - "кожному доля власна". Мені здається, слово "єдина" має дещо інший відтінок аніж "власна"... Я розумію, що тут бракує складу і утруднюється прочитання... Я ще подумаю над варіантами.
Ще раз дякую Вам! І буду рада Вашим візитам.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:29:09 ]
А я все думаю, що потрібно людині для щастя?
Мабуть коли голодний - поїсти, коли спрагнений - попити, коли змерз - зігрітися, коли невиспаний - поспати... і т. д.
І ще наше щастя, Адель, творити гарну поезію. Так, як оця.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 10:56:29 ]
Я теж часто задумуюсь про це... І дійшла висновку, що щастя, мабуть, у тому, аби сприймати світ і себе у ньому так, як робляць це діти. Вони люблять себе і щиро радіють усьому, що довкола них. Не вміють тримати образи, швидко і щиро прощаючи іншим кривду. Цікавляться і захоплюються кожною дрібничкою... Шкода, що ми потім все те втрачаємо.
Дякую, Володю. Рада, що ти проникся моїми думками.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 11:18:47 ]
"Будьте, як діти!" (І.Христос)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 19:05:39 ]
Саме так.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Потебня (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 10:57:23 ]
Легкий, гарний вірш, як та булька на аватарці. Дякую, Адель.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 11:08:01 ]
Образ твору довго не шукала - булька відразу запала в око і серце.:)))
Вам дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 12:08:01 ]
Гарний вірш, Адель, сподобався.
Тільки оте "глядає", як на мене, не на своєму місці.
Можливо, краще "шукає"?
Щиро - Олег.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 16:02:29 ]
Щиро дякую Вам, Олеже!
Глядати, то і є шукати. Тому, гадаю, можна залишити так, як попросилось. Не порахуйте мене впертою, бо зазвичай я дослухаюсь до порад, однак інколи є бажання зробити по своєму.:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 16:32:29 ]
Це для мене нове слово (не зазирнув до словника), тому думав, що Ви маєте на увазі "виглядаю". Отож, дякую за знахідку. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 19:06:17 ]
Хай щастить навзаєм!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 14:23:45 ]
Останні рядочки і образ твору гармонійно поєднані. Дуже! В дитинстві у банку наливалась кислота. Вкидався кусочок срібного контакту із електроприладу і надималась куля воднем. А згодом, коли куля вже невидима у хмарах, а замість срібла - тьмяний шлам, - стає печально...
Зворушує Ваш вірш, Адель! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 16:03:27 ]
Цікава забавка.:))) Я такого не знала.
Спасибі за теплий відгук, пане Василю!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 16:17:26 ]
З теплою щирістю і так задушевно змальовувати щастя наважиться мало хто з нас...
Гарний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 18:45:08 ]
Хочеться бодай пригадати ті давні відчуття безмежного щастя, коли весь світ здавався казкою.:)
Дякую за теплий відгук, пане Вікторе!