Хочу, щоб через тиждень настав кінець світу
Але так, щоб про це ніхто не знав
Окрім нас
Тоді все-все життя вмістилося б у сім днів та шість ночей
На сьому нас не стане
Спочатку ми б сиділи на даху з філіжанками міцної кави та цигарками
Моїми пахучо-яблучними, та твоїми - з доволі неприємним, але так звичним запахом
Зустрічаючи світанок та роздивляючися смерть зірок
В очікуванні власної
У другий день ми би просто нічого не робили
Спали, абощо
Даючи відпочинок втомленим випробуваннями світу тілу та душі
На третій - впали б у дитинство та робили дурнуваті вчинки
За які нормальним людям, мабуть, було б соромно
Наступний день ми би присвятили музиці
Вона ж і є життя
Зіграй останній реквієм
Ніхто не зрозуміє тонкого натяку
У п*ятий день здійснимо маленькі мрії
Погуляємо по хмаринкам з парашутом за плечима
І можна не боятися, що він не відкриється
В будь-якому випадку, тепер нічого не страшно
Передостанню добу давай проведемо далеко одне від одного
Щоб встигнути зрозуміти, наскільки сумуємо
І не можемо окремо
А на сьомий день побачимося
І цей день мине під знаком пристрасті...
У палких поцілунках кожної клітини тіл
У останніх зізнаннях у коханні
А о двадцять четвертій нуль-нуль ми вибухнемо найпекельнішим оргазмом
Віддаючи світові все те, чого йому не вистачало
Вибухнемо. І всі разом з нами
За компанію
Кінець


09.06.2009