Що за мракобісся, Йосипе, колись
написав? Шевченко – до загину!
Бо лунатиме вкраїнська мова скрізь,
доки рот, ще не забили глиною…

Між молитвою й мовчанням – чоловік,
наче між рядками в тексті – відступ;
осінь, виснажена листям; задовіл:
впасти римою у тишу лісу;

крапля, що на павутині, наче плектр
на бандурних струнах; (бракне кисню!);
кажуть Бродський був холодний як поет,
і чомусь цієї ночі снився:

вийшов з клітки замість звіра й повернув
у напівсліпий провулок, швидко
у костел зайшов, на лаву сів; намул
у душі; кадилася куришка;

гріх, який тяжів, розсипавсь, мов осмів,
з вівтаря лилась червона піна;
мов у вусі Бога, Бродський шепотів
лиш чотири склади: «У-кра-ї-но…»