ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2025.09.21 20:52
Nota bene
У життя мого блокноті для нотаток
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.

Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри

Іван Потьомкін
2025.09.21 19:27
Музика без слів
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Євген Федчук
2025.09.21 16:12
«Скавичщина» - бій за Київ 1658 року
В історії України скільки раз бувало,
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть

Віктор Насипаний
2025.09.21 15:37
Гарна осінь (пісня)
Хоч нема вже літа наче.
Сонце й досі.
А мене у гості кличе
Тиха осінь

приспів
Теплі дні ясні, чудові.
Світ, мов красень.

Світлана Пирогова
2025.09.21 13:13
А може, це мені здалося?
Ти сонце золотаве із промінням,
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.

Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п'янкими

Олександр Сушко
2025.09.21 10:50
Ми стрінемося!
Полиці пам'яті наповнені ущерть
Осмученими спогадами юні...
Вже тричі серце стискувала смерть,
Вливала тьму в роки мої безжурні.

Охороняла неня. Брала біль
На себе. А тепер її немає...
Вона тепер блука між Лети хвиль,

Віктор Кучерук
2025.09.21 09:35
* * *
Минулого немає, майбутнє - не настало, -
Невпинним сьогоденням живу собі помалу, -
В садочку клопочуся, з онуками вожуся
І корисні поради накручую на вуса.
Копійку кожну зважую та лаюся сердито
На тих, що і на старості перешкоджає жити.
Але наперек

Володимир Ляшкевич
2025.09.20 17:31
Заводься!
Гей, там, в тилу,
в квартирі, чи в своєму домі,
ти депресуєш у страху.
чи сохнеш у якійсь утомі!
Лишай те все, - на передку,
в бронежилеті, у шоломі,
ти на покликанні шляху,
а не в переляку полоні!

Артур Сіренко
2025.09.20 12:33
Краплі лотосового меду
Осіння новела,
Що написана на поверхні озера
(А хтось називав його дзеркалом),
Слова,
Що виводили не бузиновим чорнилом,
А жовтим листям, що падало
На сіру ртуть спокою,
Повість про народ човнів, яку

Юрій Гундарєв
2025.09.20 10:11
ЗЛОТОЦІННІ
«Злотоцінний» - це метафорічне слово пішло у світ із легкої руки геніального Павла Тичини, з якого я й хочу почати свою оповідь про видатних діячів української культури. Але це не просто традиційна поезія. Коли пишеш про таких неабияких людей, будь-яка тр

Борис Костиря
2025.09.19 22:35
* * *
Повертаюсь по колу в свої рубежі,
Стоячи на новій небезпечній межі,
Де уже не лякають старі міражі,
Де і страхи тікають, немовби вужі.

І цей рух по спіралі, прадавній закон,
Він мене закував у цепи заборон,
Де не пройде вродлива тендітна Ман

Ярослав Чорногуз
2025.09.19 21:36
Вересневе літо
Чарівниця осінь сіє жовте листя,
Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
І співає птаство жваве, голосисте
І усе навколо співом звеселя.

ПРИСПІВ:
Вересневе літо, вересневе літо –
Трішки прохолодна зелень у меду.

Олена Побийголод
2025.09.19 16:14
1829. На малюнки у «Невському Альманасі»¹
Із Олександра Пушкіна. Досі не перекладалося.

1.
Ось, перешедши міст Кокушкін,
уперши дупу в парапет,
з мосьє Онєгіним сам Пушкін
стоїть, дивіться, тет-а-тет.

Борис Костиря
2025.09.18 22:26
Пізнання себе
Краще говорити мовою жестів,
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.

Світлана Пирогова
2025.09.18 21:16
Чекаю, що покличеш знову
Тендітні вії додолу опускаю,
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.

Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.

Євген Федчук
2025.09.18 19:05
* * *
Жив в одного пана старець, ходив, побирався
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Татьяна Квашенко (1972) / Вірші / переклади

 Сергей Осока. "А снег на образах.." Русское отражение
Образ твору а снег на образах…ты спишь на сене,
мой маленький непуганый птенец.
пойдём в деревню. пахнет вечер синий
там слаще, чем стихи и леденец.

проста деревня. красные там лица,
на зипунах седые рукава.
а мы… кто мы? - в раскаяньи провидцы,
а может, мы посланники волхва?..

спи, не гадай... а там, в деревне люди
пройдутся взглядом, как по головам.
да не дрожи!, ведь что уж там не будет -
я не отдам тебя им. не отдам!..

в деревне ведьма (ближе нет подруги)
всё варит приворотную росу.
закутаю, возьму тебя на руки
и мимо ведьмы трижды пронесу…

проснёшься, и отправимся мы с миром
в деревню незнакомую, в снегу
избушки старой на пороге стылом
уляжется сердечный перестук.

мы покоримся этим красным лицам.
на них какой уж плач не замерзал…
ты просыпайся, можно помолиться…
а снег засыпал очи образам…


2012

Cергій Осока

* * *

а сніг на образах ти спиш у сіні
маленьке необлітане пташа
ходім в село там пахне вечір синій
солодше за найкращого вірша

село ласкаве там червоні лиця
на кухвайках там сиві рукави
а ми хто ми розкаяні провидці
чи може ми заблукані волхви

ти спи не вгадуй у селі там люди
бува хто гляне аж снаги додасть
та не тремти бо що вже там не буде
я вже тебе нікому не віддам

в селі є відьма праведна родима
ночами сходить у якусь ясу
як я тебе закутаю й нестиму
повз її хату тричі пронесу

прокинешся та й підемо вже з миром
в це незнайоме золоте село
старої хати сволоки чотири
втамують все що душу нам пекло

впокоримось отим червоним лицям
на них який вже біль не замерзав
ти прокидайся можна помолиться
а сніг заплющив очі образам




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-04-02 06:32:34
Переглядів сторінки твору 4895
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.712
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 11:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-04-02 12:16:02 ]
Несмотря на то, что некоторые детали смущают
(у Осоки они сами волхвы, в переводе - посланники волхва; у Осоки хата успокаивает душу, в переводе она сама успокаивается; жаль утраты праведности ведьмы), в целом, на мой взгляд, отражение удалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-02 12:27:30 ]
cпасибо..
нет-нет - это не избушка сама успокаивается, это они на её пороге успокаиваются, их перестук сердечный уляжется там, ведь у избушки сердца нет..
я писала Сереже, что это скорее настроенческое. так выдохнулось. и даже не хочу биться за близость к авторскому тексту. а два момента - с ведьминской "ясой" и со "сволоками" - да, они потеряны, но видно дОлжно так:)...
спасибо тебе за отзыв. могу я называть тебя на ты?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-04-02 12:31:16 ]
насчет того, что "у избушки сердца нет" я бы поспорила, но не буду :)
да, конечно, давай на "ты".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-02 12:33:28 ]
:) спасибо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-04-02 13:42:43 ]
Гарно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-02 18:33:35 ]
спасибо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2012-04-02 23:02:43 ]
Чудово, Марто! Так сталося, що спершу я прочитала Ваш переклад (отражение), а потім оригінал. Звісно, така поезія не може не зачарувати. Але і Ваш переспів - диво...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-03 04:03:06 ]
вы не представляете, что для меня значат ваши слова..
это бывает нечасто - такое желание отражения, желание, которому невозможно сопротивляться, захлёстывающее так, что кажется - упал на колени перед стихом этим, растворился в нем..
мне видится это что ли не самым главным моментом в творчестве..если на мои стихи у кого родится когда ответная волна, такая вот, герц в герц - оправдано будет моё писательство..
спасибо вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2012-04-02 23:11:17 ]
І ще одне: у третій строфі оригіналу мені не дуже подобається приблизне римування однокореневих слів, а у Вас - бездоганно. Це один з небагатьох прикладів, коли перекладач таки додає, а не збіднює твір... Щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-04-04 18:32:20 ]
Перекладачка просто взялась перекладати стару редакцію твору.

Є й нова:

ти спи не вгадуй у селі там люди
живуть жують і жебрають життям
та не тремти бо що вже там не буде
я вже тебе нікому не віддам

А коли перекладач додає (чи збіднює) - це навряд чи плюс. Автора оригіналу не треба прикрашати чи допомагати йому, найкраще - просто перенести з мови в мову з найменшими втратами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-04 19:35:38 ]
ну конечно..я же голос отражала..зеркало отражает видимые предметы. а я отражаю слышимые звуки. и не слышимые - тоже
это было лишнее - оправдываться здесь...
я не имею и мысли вас где-то "перепрыгнуть". только дышать, герц в герц.
и я советуюсь с вами - во избежание всех этих неприятных возможно моментов. одно ваше слово - и всё это слетит как карточный домик.
и только так


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-04-05 00:09:20 ]
ні)))
я наразі не про себе говорив, а про ідею прикрашати чи рятувати автора - взагалі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2012-04-06 03:33:29 ]
Якби не та третя строфа (її перша редакція), не писала б я другого коментаря. А так... хотілося особливо похвалити перекладачку, бо вона того заслуговує.
Хіба я не розумію, що найкраще - перенести твір "з мови в мову з найменшими втратами"? Але то - в ідеалі. Насправді ж, десь втрачаємо (збіднюємо), десь знаходимо (додаємо)... Для мене, як і для Марти, в перекладі найцінніше - ота "ответная волна" - від серця до серця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-06 06:30:21 ]
..но она не всегда нужна..
и тогда мои переводы умирают
волне ведь нужно куда-то вернуться
а море ставит дамбу
и волна об неё разбивается
и захлебывается собственной пеной...
в море волн много, что ему какая-то волна, можно пренебречь..
да только ведь из них оно и состоит
и это море - и есть творчество..

Оксана. обнимаю вас. всеми своими волнами
и желаю вам мудрых, добрых и любящих читателей.
с теплом, Таня.