Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Інша поезія
Тадеуш Ружевич
1
Спомини як фігурки
з жовтого воску
розкидані по лісах і полях
чи скупчені абияк
з розплющеними на минуле очима
з розставленими ногами
з темних трикутників
2
Кружляю в сліпій вулиці
на котрій перехожі
мають лише спини
хочу підійти всміхнутися
простягаю руку кричу
обертаються до мене:
мають обличчя вирізані з газет
роздерті.
ІІ. Очима котрі зайшлися кров*ю
В родинному альбомі:
мати у світлій сукні
чекає на благовіщення
під деревом знання
доброго й поганого
ну і прийшов я
на світ
первородний
з відкритими вустами
з очима котрі зайшлися кров*ю
ось мати Носить сльозу носить сльозу
і питає куди йдеш
ось я перекривлений блазень
голий як сльоза Не знаю
мати Поранені стопи
і мозок затиснутий наче п*ястук
немовляти
схиляється над відром
у якому стоять паперові квіти
або язики та нирки
телят і ягнят жертовних
ось я В чарівній скрині
пробитий стома вістрями
бачу небо
як перевернуте блюдце
з голубком і зеленою гілочкою
ІІІ. Людині яка прийшла
Я вагітна кажеш
матиму сина кажу
і тішимося ніби червоним
яблуком котре впало
в середину
сірого буденного
навколо Це неможливо
в трамваї тебе зачіпають
у черзі зляться
звичайно
почекай підводити голову
мабуть постилають у небі
зляжеш лагідна
в крихкі й золоті
солом*яні сонечка
вочевидь на землі кажуть
нічого нового під сонцем
й міліціант складає протокол
людині котра перейшла
поперек вулиці.
ІV. Він житиме у світлі
А як у нас народиться
цей хлопець
то скажу йому
що світ є добрий і красивий
навчу його слів
котрі для нас такі дивовижні
як nerineje turitelle амоніти
розповім йому про любов надію
і братерство
розповім йому про Махатму людину
котра вознеслася
мов кучеря запашного диму
про наших ткачів гірників
і дрібних урядників
які будували дім
попри темряву
котра блищить золотими іклами
попри бурю котра пожирала
стіни й фундаменти так
що починали будову
«від диму з комина»
А як у нас народиться
цей хлопець то скажу йому:
тут світло тут темрява
тут правда тут фальш
тут ліва сторона тут права
І житиме він у світлі.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тадеуш Ружевич
Оливна гілочка
І. Обличчя з газет
1
Спомини як фігурки
з жовтого воску
розкидані по лісах і полях
чи скупчені абияк
з розплющеними на минуле очима
з розставленими ногами
з темних трикутників
2
Кружляю в сліпій вулиці
на котрій перехожі
мають лише спини
хочу підійти всміхнутися
простягаю руку кричу
обертаються до мене:
мають обличчя вирізані з газет
роздерті.
ІІ. Очима котрі зайшлися кров*ю
В родинному альбомі:
мати у світлій сукні
чекає на благовіщення
під деревом знання
доброго й поганого
ну і прийшов я
на світ
первородний
з відкритими вустами
з очима котрі зайшлися кров*ю
ось мати Носить сльозу носить сльозу
і питає куди йдеш
ось я перекривлений блазень
голий як сльоза Не знаю
мати Поранені стопи
і мозок затиснутий наче п*ястук
немовляти
схиляється над відром
у якому стоять паперові квіти
або язики та нирки
телят і ягнят жертовних
ось я В чарівній скрині
пробитий стома вістрями
бачу небо
як перевернуте блюдце
з голубком і зеленою гілочкою
ІІІ. Людині яка прийшла
Я вагітна кажеш
матиму сина кажу
і тішимося ніби червоним
яблуком котре впало
в середину
сірого буденного
навколо Це неможливо
в трамваї тебе зачіпають
у черзі зляться
звичайно
почекай підводити голову
мабуть постилають у небі
зляжеш лагідна
в крихкі й золоті
солом*яні сонечка
вочевидь на землі кажуть
нічого нового під сонцем
й міліціант складає протокол
людині котра перейшла
поперек вулиці.
ІV. Він житиме у світлі
А як у нас народиться
цей хлопець
то скажу йому
що світ є добрий і красивий
навчу його слів
котрі для нас такі дивовижні
як nerineje turitelle амоніти
розповім йому про любов надію
і братерство
розповім йому про Махатму людину
котра вознеслася
мов кучеря запашного диму
про наших ткачів гірників
і дрібних урядників
які будували дім
попри темряву
котра блищить золотими іклами
попри бурю котра пожирала
стіни й фундаменти так
що починали будову
«від диму з комина»
А як у нас народиться
цей хлопець то скажу йому:
тут світло тут темрява
тут правда тут фальш
тут ліва сторона тут права
І житиме він у світлі.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
