Не дивився на хрест! його постать над полем приваблює
око слабке, й воно варте того, щоби вирвати й кинути геть.
Дивися на лозу, що оплела стару кав’ярню, вдихай аромати,
п’янкі чуття постав за головне, знайди, можливо, істину в вині,
але не заходи в те чорне казино, де свинцеві фішки та кості гримлять
черепками старої без носу.

Читай вірші, співай пісні, як хочеш, навіть бийся на майдані,
але не зваблюйся свинцевим сяйвом й покликом шинелей.
Живи, кохай хоч сто тисяч жінок, дітей народжуй і вивчай,
рости свій колос, жни, пеки духмяний хліб, лиш тільки не дивись
на красоту хреста над полем, на злу оману звуку дзвону в пустоті,
і запаху заліза, змішаного з кров’ю.

Коли життя слабке, коли неситий дух, коли пітьма твій погляд застилає –
на речі падає його залізна тінь, він сяє навпаки, вбираючи лучі,
й такі красиві гострі зуби стрічок патронних через груди, і червоно-чорне
майбутнє просить жертву. Честі нема, немає слави, немає нічого,
тільки холодний чорний дощ суцільної діри на ціле серце.

Коли сіріє постать кардинала і в шматках недоїдків чиєсь обличчя,
коли ціною виживання тече отрута в чорних венах, коли бридота днів
з нудотою й нудьгою танго втрьох танцюють, і ненависть
холодним світлом обіцяє порятунок – на світ глибока тінь хреста лягає,
і прирікає все живе і все красиве на квадрати і штики, на рівні форми

лінії прямі, зрівняні з пустотою у погашенім битті, утопленім у шумі тишини.

Раптова фантазія на тему твору God Dethroned - Poison Fog