Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:27
Скачуть блискітки і примхи
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.
Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.
Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
2026.10.24
18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана фасилітатор (1967) /
Вірші
***
Чи рабства в ній уже немає?
Кобзар у Влади запитає
А Влада: – Глянь, нова сім'я,
І рабства вже нема, немає!
А бідність... Що ж, за все платить!
І Волю вольную купить,
І шати дорогії шити,
Та і коштовності купити...
Бо як же вивести у світ
Обідрану та босу Волю?!
А так – на грудях самоцвіт
Та й усього тепер доволі –
Є он літак і вертоліт –
А може в гори треба Волі?
Ще й долю добрую молить...
(І знову, бачиш, тра платить!)
Так що, бач, бідність не на часі.
Грошей зовсім немає в касі.
Нема на школи, на лікарні...
Та то, ти знаєш, трати марні!
І нація сильніша стане,
Коли всі хворі перемруть.
А освіти знаннями путь,
Який народу мостить Влада...
То буде Владі тій заглада!
Чим більш освічених людей, –
Тим більш розумний вибір Влади.
А нам цього, як бач, не нада!
Не нада нам таких ідей!
– Культура, Віра, як, живі?
Як їм в новій сім'ї ведеться?
– Ну, про Культуру вже не йдеться,
На часі вєянья нові!
Ну, що культура, що культура!
Таж публіка, відомо, дура!
У нас попса для неї є –
По сцені скачуть дівки голі,
Та і хлопів тут є доволі,
Хоч часом годі розібрати
Хто з них якої, знаєш, статі...
Ми інтегруємось у світ,
І світ нам шле такий привіт.
– Ну, а сучаснеє кіно?
– А що кіно? Таке воно...
Ну, є нарешті Голівуд,
Та і російські серіали!
Хіба цього всього замало?
Ми адаптуємо їх тут!
– А наша спадщина? Надбання?!
– Країна наша не остання,
Культурні цінності в нас є!
(Останнім часом нестає
Ті цінності і інші хочуть!)
Ми ж інтегруємось у світ!
І світу шлем такий привіт.
(Хоча, між іншим, не задарма)
Та, бач, за все треба платить,
Та й Влада також хоче жить!
А то все Воля, Воля, Воля!
Набридло вже! Усе! Доволі!
А щодо Віри. Строїм храми.
А як же! Віра мусить буть!
Прийди у храм, про все забудь,
А завтра знову на роботу,
Не думай про свої турботи!
То воля Божа! Не забудь!
Так вже справіку повелось,
Що церква – це опора Влади.
І Владі іншого не нада.
І ми від Бога Влада! Ось!
......................
Так що, чи вільная сім'я?
Чи рабства в ній уже не має?
А Воля є, та не твоя.
Вона на літаку літає,
Гламурні шати одягає
Та діамантами блищить...
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
І мене в сім'ї великій
В сім'ї вольній, новій...
Т.Г.Шевченко
Чи вільна, чи нова сім'я?Чи рабства в ній уже немає?
Кобзар у Влади запитає
А Влада: – Глянь, нова сім'я,
І рабства вже нема, немає!
А бідність... Що ж, за все платить!
І Волю вольную купить,
І шати дорогії шити,
Та і коштовності купити...
Бо як же вивести у світ
Обідрану та босу Волю?!
А так – на грудях самоцвіт
Та й усього тепер доволі –
Є он літак і вертоліт –
А може в гори треба Волі?
Ще й долю добрую молить...
(І знову, бачиш, тра платить!)
Так що, бач, бідність не на часі.
Грошей зовсім немає в касі.
Нема на школи, на лікарні...
Та то, ти знаєш, трати марні!
І нація сильніша стане,
Коли всі хворі перемруть.
А освіти знаннями путь,
Який народу мостить Влада...
То буде Владі тій заглада!
Чим більш освічених людей, –
Тим більш розумний вибір Влади.
А нам цього, як бач, не нада!
Не нада нам таких ідей!
– Культура, Віра, як, живі?
Як їм в новій сім'ї ведеться?
– Ну, про Культуру вже не йдеться,
На часі вєянья нові!
Ну, що культура, що культура!
Таж публіка, відомо, дура!
У нас попса для неї є –
По сцені скачуть дівки голі,
Та і хлопів тут є доволі,
Хоч часом годі розібрати
Хто з них якої, знаєш, статі...
Ми інтегруємось у світ,
І світ нам шле такий привіт.
– Ну, а сучаснеє кіно?
– А що кіно? Таке воно...
Ну, є нарешті Голівуд,
Та і російські серіали!
Хіба цього всього замало?
Ми адаптуємо їх тут!
– А наша спадщина? Надбання?!
– Країна наша не остання,
Культурні цінності в нас є!
(Останнім часом нестає
Ті цінності і інші хочуть!)
Ми ж інтегруємось у світ!
І світу шлем такий привіт.
(Хоча, між іншим, не задарма)
Та, бач, за все треба платить,
Та й Влада також хоче жить!
А то все Воля, Воля, Воля!
Набридло вже! Усе! Доволі!
А щодо Віри. Строїм храми.
А як же! Віра мусить буть!
Прийди у храм, про все забудь,
А завтра знову на роботу,
Не думай про свої турботи!
То воля Божа! Не забудь!
Так вже справіку повелось,
Що церква – це опора Влади.
І Владі іншого не нада.
І ми від Бога Влада! Ось!
......................
Так що, чи вільная сім'я?
Чи рабства в ній уже не має?
А Воля є, та не твоя.
Вона на літаку літає,
Гламурні шати одягає
Та діамантами блищить...
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
