Недавно зустріла. Вибачте, що пишу занадто простими реченнями. Про Любов. Вона була. Її помічали, але забули. На жаль.
І ось ми зустрілись. Ти прийшов вдруге, щоб повторити закінчення цього нашого життя.
Так, я таки більше ніколи не дала тобі шансу – занадто зневірилась у цьому житті – це було не перше, в якому ти здавався перед найменшими спокусами.
Я сказала тобі:
-Якщо хочеш бути зі мною – то йди у минуле колишніх життів – та спробуй там напоумити себе, щоб не помилявся. Чи … якось завоювати мене. Хоч це й непотрібно – я ВІЧНО люблю тебе.
… І ти прийшов. Сидиш отут, переді мною , у відкритому вуличному кафе «Біля Діани». Я намагаюсь не дивитись у твій бік, бо у цьому житті для мене пройшло ще зовсім мало часу, щоб забути біль твоєї платонічної зради!
Ти ніби і з цього життя, але набагато старший. Років десь під шістдесят. Як і у моїй пам’яті – розумний і, коли хотів справити на мене враження, – без комплексів, товариський та комунікабельний.
Іронія: ти не говориш українською, а я – англійською!(За короткі роки нашого спільного існування ми проговорили про все на світі; справжня любов не потребує слів). Ти весь час намагаєшся щось сказати, що зачепило б мене за живе(я лише вдаю, що не розумію) , - та різко відрізати, як я це роблю з чоловіками, я не можу…
Ти –моряк. Знаєш потроху багато мов і кухонь, сотні жінок залишили на тобі свій відбиток. Та я знаю, що ти завжди шукав лише мене. На правому вусі – вісім сережок – по одній за кожен рік, який я провела з тобою у цьому, нашому останньому, житті. Зморшки на обличчі - чи то від солоних вітрів океанів, чи то від надаремно пролитих сліз – викликають співчуття. Багато розтраченого надаремне за шість десятків років потенціалу у пошуках мене – ми прийшли сюди, коли тобі було вже тридцять і ти вже зневірився у пошуках.
Я скучила за тобою. У будь-якому образі і тілі, у будь-якому вимірі та часі – все матеріальне залишається неважливим.
Хочеться просто бути поруч.
І гірко усвідомлювати, що десь зовсім поруч, за якихось 900км від львівських затишних кав’ярень своїм «щасливим» життям ти заробляєш собі на цю карму.
Щоб ось так допивати холодний чай, мріючи почути від мене хоча б слово, знаючи, що життя пройшло. І що єдине, що насправді має у цьому світі значення, - дотик руки коханої спорідненої душі, її дихання та впевненість в тому, що ти ніколи не почуєш, як воно обірветься!