З одного боку, професійний спорт - це правильно. Бо нащо якісь лейтенанти-міліціонери, які не мають уяви про те, наскільки "наша служба і опасна, і трудна"?
А з другого боку - вимальовується інша картина. Професійний спорт і прибутковий бізнес, легіонери та замовні матчі поєднались у одному вирі, яким керують меркантильні інтереси, бо немає інших, назва яким - патріотизм.

З повагою,
Г.С.

Беріть пляшку невеликої ємності. Півлітра - максимум. Спробую уявити, що той редахтор-корехтор навиправляв.
Справа в тому, що Ваші твори (може, так само як і будь-чиї) мають один і той самий візерунок авторських "фіч". І тому достатньо вказати на деякі з них як на недоліки, бо вони-таки є саме ними, і все інше Ви у змозі виправити самостійно.
Не витрачайтесь на корехторів-редахторів. Вони собі своє зароблять на інших авторах, які "пішут, как ходят, а ходят, як Льова. А Льова наш ходіт х...ово-х...ово (с). Або на тих, хто пише т.б.м., серцем, а виходить мазня.

З повагою і без зайвих порад,
Г.С.

Ага, мені теж про Льову надзвичайно сподобалось... :))) А чиї це слова, що Ви їх взяли в лапки?

Ой, тих, що "пишуть серцем", яким "прийшло зверху", "надиктувалось вищими сферами" і т.д., і т.п., тому виправляти це в жодному разі "не можна", "не треба", "не варто" (чого не вистачає - додати), що називається, "не счесть". :) "Ім'я їм - легіон"(С) :)))

З огляду на те, як розгортається боротьба проти української мови, мені вже хотілось би забути цю цитату моєї піонерської доби.
Вона мирно спочивала у скарбницях російської літератури. То й нехай.
Свого часу неї звертались навіть і серйозні автори - щоправда, з деякими змінами у заключний частині.
А цитата, скоріше за все, народна. Може, навіть, одеська часів встановлення імперської влади СРСР.

Ось і мені здалось це схожим на одеський гумор. :) Через Льову, певно. :)))

А про другу частину твого (ми ж були на "ти") коментаря можу зауважити, що, напевно, всі пишуть серцями - і, може, навіть ті поети, які напрацьовують гори свого матеріалу заради книжок, рядка у районній чи обласній поетичній малотиражній газеті або лазерної дискети, з якою ходять на весілля.

О, так, всі пишуть "серцями", "душами", шкода тільки, що ці "серця" і "душі" деколи бувають малограмотними і не хочуть й чути про якісь там теорії (версифікації, наприклад), а на зауваження щодо технічної сторони "надиктованих зверху" віршів не реагують або реагують неадекватно. :)

А, так, пригадую, на "ти". Постараюсь більше не забувати. :)

Ті горе-поети бувають і агресивними.
Вони можуть вважати, що для правок існує коректор, а для більш складних речей - редактор.
А справа поета - це така, як у баби Ванги (царство їй небесне). Тобто, надиктовувати свої пронебесні прозріння. А всі інші - хай розшифровують, а кому заплатить - хай виправляє.

Ой, і мені не один раз саме з такими агресивними горе-поетами і мені колись доводилось зустрічатись на сайтах. На мої зауваження про відсутність у їхніх "віршах" ритму, рим, а то й будь-якого сенсу вони мені так дослівно і відповідали, що для цього існують редактори, які з будь-якого г.... зроблять "цукерочку", яку з вдячністю "схаває піпл". І я сам зустрічав той "піпл", який "хаває" такі "вірші", "хаває" та ще й нахвалює. :)))

І особи такі існують.
Вони не знають, що після коми або інших розділових знаків повинен бути прогал (пробіл) - такий самий, як і при письмі звичайною ручкою або олівцем, а не навпаки.
Вони, наприклад, не мають уяви про сурядне чи субпідрядне речення. І я їх чудово розумію. Співати під акордеон на сільському весіллі можна і без розділових знаків.
Буває, що і особисто сам іноді потрапляю у клінч зі своїми шкільними прогулами саме у дні тих занять, на яких моєю улюбленою вчителькою Ніною Миколаєвною розповідалось про написання, наприклад, частки "не" з дієприкметниками. Та я надолужую. І згадую ті роки, а з ними пригадуються уроки та бібліотека, майже усі книжки якої (щоправда, казкової та військової тематики, а не пушкініад) я перечитав за 14 років мого перебування на абоненті.

З повагою,
Г.С.

(задоволено_дивлячись_на_себе_у_дзеркало_і_пригадуючи_свої_заслуги_у_царині_поезії)
І не лише тріолетів, а так само і рондо, і ронделів - цих віршових форм, на яких відшліфовується майстерність версифікатора і поета. Поки що ніяк не підійду до сонетів, а вони технічно легші за рондо і ронделі. Якось іншим разом.
Отак, мабуть, і Ви - все залишаєте "на потім"...

З повагою і без гонору,
Г.С.