Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
2026.10.15
15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
2026.10.15
14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
2026.10.15
10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
2026.10.14
12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
2026.10.14
11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
2026.10.14
06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
2026.10.13
20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Теревені від Зеня. Жарти. :-)
Нинька в Клюбі... файно! ІІ :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нинька в Клюбі... файно! ІІ :-)
Так-так (кумекає не тіко кулємйот , але й бахуриска чєсом).
Клюб гудів так, ніби хтів сходити... та не було де. Де той механьо, ку.ва?!
Як то фест плівка крутисі, та не водразу людиска петрають. Ви так си подумали же то кіно на тім шось трафило. Не ниська. Допуки бабі Рузі дід Шмагало робив штучне помпкованє диханє через руре випендовов, бахурі помінєли пльонки.
Єдна була провженнєм епопеї "3-ьох мґновеній - Коли вражий льотчик не здаєсі!", а друга "Єволюція Жавтнєвая Большая" (без мгновеній, але з картавим - то папан їхній такий). Поїхала синхронка двох проєкторів.
Іде засіданє Беременого Правітєльства у Клюбі Бази. Всі гулєють навколо і по головам мііністрів. Німа сцена - міністри придивляютьсі, як Микола Зграбний мацає Доську на коліні міністра Войни, а той робит міну же справа мокра і тоди із його голови вилазит барабан по якому лупит Місько Здертий.
"Большевікі...раз -два-три-чотири , ми всі разом пили. опа-опа...переворот....ми чотири пияки..." - на міністра праці на голові стіл, а на ньому флєкон з чвітков і флєшка зпід "Пєної Вишеньки".
Міністр (лисуватий і теньґий) Порєдку натєгує на носа окулєри і вдивлєєсі пильно на Мариськин вогирок, який вона облизує на кінчику мешта міністра Цноти.
Прємо на столі другий стіл, а за ним Бере-та, До-ро-та, А-не-та.
Міністр Поредку зачитує писульку прємо з носа До-ро-ти, який вона давит і колупає.
"Дивітьсі дівки...Надо арєстовать...козу з носа....і прідушіть..."
Міністри підтакують і махають у бік Гриціяна, котрий зо сцени тєгне як бомба затєжної дії караоке на пісню "Дарма я наївсі цибулі".
Зєньо чистит зуба гарматою "Аврори", підоймаєтьсі зо крісла і виходит за Клюб до хліва, там вже поміж кур, на патику сидит зо завєзанов мордов Лєнін і єднов руков тримає зуба, а другов підоймає ліве крило і общупуєсі на бруденшафт зо сусідньов курков. Зєньо починає поливати отряди повстанців і чути відбитки дощу з курток комісарів. Тіло зєнітчіка, передригнувшись з насолоди, хитаєтьсі разом з броньовиком. Він позіхає, плює Лєніну у воко і плентаєтьсі поміж хвиль Нєви та проштовхає лобом "Аврору" назад до Клюбу. Там теперка всіх обмацують при вході Ворошиловські стрільці у яких на штиках крутєтьсі пропелєри направлені у бік кепки Лєніна, у якого на голові крім неї їде чотироствольна сіялка та місить дух пролєтаріяти.
"Баришня - ето Смольний?...дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох...Позові те пожалуйста....що із Тобою - дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох..."
Ой, де той механьо - Зоська на п`єтім місяці ше раз у тяж зашла.
Клюб гудів так, ніби хтів сходити... та не було де. Де той механьо, ку.ва?!
Як то фест плівка крутисі, та не водразу людиска петрають. Ви так си подумали же то кіно на тім шось трафило. Не ниська. Допуки бабі Рузі дід Шмагало робив штучне помпкованє диханє через руре випендовов, бахурі помінєли пльонки.
Єдна була провженнєм епопеї "3-ьох мґновеній - Коли вражий льотчик не здаєсі!", а друга "Єволюція Жавтнєвая Большая" (без мгновеній, але з картавим - то папан їхній такий). Поїхала синхронка двох проєкторів.
Іде засіданє Беременого Правітєльства у Клюбі Бази. Всі гулєють навколо і по головам мііністрів. Німа сцена - міністри придивляютьсі, як Микола Зграбний мацає Доську на коліні міністра Войни, а той робит міну же справа мокра і тоди із його голови вилазит барабан по якому лупит Місько Здертий.
"Большевікі...раз -два-три-чотири , ми всі разом пили. опа-опа...переворот....ми чотири пияки..." - на міністра праці на голові стіл, а на ньому флєкон з чвітков і флєшка зпід "Пєної Вишеньки".
Міністр (лисуватий і теньґий) Порєдку натєгує на носа окулєри і вдивлєєсі пильно на Мариськин вогирок, який вона облизує на кінчику мешта міністра Цноти.
Прємо на столі другий стіл, а за ним Бере-та, До-ро-та, А-не-та.
Міністр Поредку зачитує писульку прємо з носа До-ро-ти, який вона давит і колупає.
"Дивітьсі дівки...Надо арєстовать...козу з носа....і прідушіть..."
Міністри підтакують і махають у бік Гриціяна, котрий зо сцени тєгне як бомба затєжної дії караоке на пісню "Дарма я наївсі цибулі".
Зєньо чистит зуба гарматою "Аврори", підоймаєтьсі зо крісла і виходит за Клюб до хліва, там вже поміж кур, на патику сидит зо завєзанов мордов Лєнін і єднов руков тримає зуба, а другов підоймає ліве крило і общупуєсі на бруденшафт зо сусідньов курков. Зєньо починає поливати отряди повстанців і чути відбитки дощу з курток комісарів. Тіло зєнітчіка, передригнувшись з насолоди, хитаєтьсі разом з броньовиком. Він позіхає, плює Лєніну у воко і плентаєтьсі поміж хвиль Нєви та проштовхає лобом "Аврору" назад до Клюбу. Там теперка всіх обмацують при вході Ворошиловські стрільці у яких на штиках крутєтьсі пропелєри направлені у бік кепки Лєніна, у якого на голові крім неї їде чотироствольна сіялка та місить дух пролєтаріяти.
"Баришня - ето Смольний?...дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох...Позові те пожалуйста....що із Тобою - дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох..."
Ой, де той механьо - Зоська на п`єтім місяці ше раз у тяж зашла.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
