Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Теревені від Зеня. Жарти. :-)
Нинька в Клюбі... файно! ІІ :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нинька в Клюбі... файно! ІІ :-)
Так-так (кумекає не тіко кулємйот , але й бахуриска чєсом).
Клюб гудів так, ніби хтів сходити... та не було де. Де той механьо, ку.ва?!
Як то фест плівка крутисі, та не водразу людиска петрають. Ви так си подумали же то кіно на тім шось трафило. Не ниська. Допуки бабі Рузі дід Шмагало робив штучне помпкованє диханє через руре випендовов, бахурі помінєли пльонки.
Єдна була провженнєм епопеї "3-ьох мґновеній - Коли вражий льотчик не здаєсі!", а друга "Єволюція Жавтнєвая Большая" (без мгновеній, але з картавим - то папан їхній такий). Поїхала синхронка двох проєкторів.
Іде засіданє Беременого Правітєльства у Клюбі Бази. Всі гулєють навколо і по головам мііністрів. Німа сцена - міністри придивляютьсі, як Микола Зграбний мацає Доську на коліні міністра Войни, а той робит міну же справа мокра і тоди із його голови вилазит барабан по якому лупит Місько Здертий.
"Большевікі...раз -два-три-чотири , ми всі разом пили. опа-опа...переворот....ми чотири пияки..." - на міністра праці на голові стіл, а на ньому флєкон з чвітков і флєшка зпід "Пєної Вишеньки".
Міністр (лисуватий і теньґий) Порєдку натєгує на носа окулєри і вдивлєєсі пильно на Мариськин вогирок, який вона облизує на кінчику мешта міністра Цноти.
Прємо на столі другий стіл, а за ним Бере-та, До-ро-та, А-не-та.
Міністр Поредку зачитує писульку прємо з носа До-ро-ти, який вона давит і колупає.
"Дивітьсі дівки...Надо арєстовать...козу з носа....і прідушіть..."
Міністри підтакують і махають у бік Гриціяна, котрий зо сцени тєгне як бомба затєжної дії караоке на пісню "Дарма я наївсі цибулі".
Зєньо чистит зуба гарматою "Аврори", підоймаєтьсі зо крісла і виходит за Клюб до хліва, там вже поміж кур, на патику сидит зо завєзанов мордов Лєнін і єднов руков тримає зуба, а другов підоймає ліве крило і общупуєсі на бруденшафт зо сусідньов курков. Зєньо починає поливати отряди повстанців і чути відбитки дощу з курток комісарів. Тіло зєнітчіка, передригнувшись з насолоди, хитаєтьсі разом з броньовиком. Він позіхає, плює Лєніну у воко і плентаєтьсі поміж хвиль Нєви та проштовхає лобом "Аврору" назад до Клюбу. Там теперка всіх обмацують при вході Ворошиловські стрільці у яких на штиках крутєтьсі пропелєри направлені у бік кепки Лєніна, у якого на голові крім неї їде чотироствольна сіялка та місить дух пролєтаріяти.
"Баришня - ето Смольний?...дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох...Позові те пожалуйста....що із Тобою - дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох..."
Ой, де той механьо - Зоська на п`єтім місяці ше раз у тяж зашла.
Клюб гудів так, ніби хтів сходити... та не було де. Де той механьо, ку.ва?!
Як то фест плівка крутисі, та не водразу людиска петрають. Ви так си подумали же то кіно на тім шось трафило. Не ниська. Допуки бабі Рузі дід Шмагало робив штучне помпкованє диханє через руре випендовов, бахурі помінєли пльонки.
Єдна була провженнєм епопеї "3-ьох мґновеній - Коли вражий льотчик не здаєсі!", а друга "Єволюція Жавтнєвая Большая" (без мгновеній, але з картавим - то папан їхній такий). Поїхала синхронка двох проєкторів.
Іде засіданє Беременого Правітєльства у Клюбі Бази. Всі гулєють навколо і по головам мііністрів. Німа сцена - міністри придивляютьсі, як Микола Зграбний мацає Доську на коліні міністра Войни, а той робит міну же справа мокра і тоди із його голови вилазит барабан по якому лупит Місько Здертий.
"Большевікі...раз -два-три-чотири , ми всі разом пили. опа-опа...переворот....ми чотири пияки..." - на міністра праці на голові стіл, а на ньому флєкон з чвітков і флєшка зпід "Пєної Вишеньки".
Міністр (лисуватий і теньґий) Порєдку натєгує на носа окулєри і вдивлєєсі пильно на Мариськин вогирок, який вона облизує на кінчику мешта міністра Цноти.
Прємо на столі другий стіл, а за ним Бере-та, До-ро-та, А-не-та.
Міністр Поредку зачитує писульку прємо з носа До-ро-ти, який вона давит і колупає.
"Дивітьсі дівки...Надо арєстовать...козу з носа....і прідушіть..."
Міністри підтакують і махають у бік Гриціяна, котрий зо сцени тєгне як бомба затєжної дії караоке на пісню "Дарма я наївсі цибулі".
Зєньо чистит зуба гарматою "Аврори", підоймаєтьсі зо крісла і виходит за Клюб до хліва, там вже поміж кур, на патику сидит зо завєзанов мордов Лєнін і єднов руков тримає зуба, а другов підоймає ліве крило і общупуєсі на бруденшафт зо сусідньов курков. Зєньо починає поливати отряди повстанців і чути відбитки дощу з курток комісарів. Тіло зєнітчіка, передригнувшись з насолоди, хитаєтьсі разом з броньовиком. Він позіхає, плює Лєніну у воко і плентаєтьсі поміж хвиль Нєви та проштовхає лобом "Аврору" назад до Клюбу. Там теперка всіх обмацують при вході Ворошиловські стрільці у яких на штиках крутєтьсі пропелєри направлені у бік кепки Лєніна, у якого на голові крім неї їде чотироствольна сіялка та місить дух пролєтаріяти.
"Баришня - ето Смольний?...дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох...Позові те пожалуйста....що із Тобою - дзінь-дзінь-дзінь-йох-тох-тох-а-я-я-я-йох-тох-тох..."
Ой, де той механьо - Зоська на п`єтім місяці ше раз у тяж зашла.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
