ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірена Смачило (1990) / Проза

  Молитва любові


Ніч. Сидиш на балконі, дивишся на небо, куриш сигару і рахуєш зірочки. Чекаєш, коли закінчиться це все: закінчаться безсонні ночі, ці марення увісні. Ех! А так хочеться, щоб закінчилася ця безумна ніч, почався новий день, з новими надіями, емоціями і почуттями. День, який буде сповнений радістю, де не ходить збоку тінь печалі та самоти.
Та ні, зараз на дворі ніч…на годиннику 3-тя ночі, а ти ще досі не спиш, згадуєш літо…
Так, літо, тепле літо, де немає ніяких сумнівів, що там буде холодно. Згадуєш нічні прогулянки, поцілунки на березі моря. Це все у твоїй голові. Не знаєш, навіщо це все тобі було?
Ти просто поїхав відпочити від щоденних турбот і навчання. Нічого не скажеш, відпочинок був класний, якби не ВОНА. Саме там ти її зустрів, познайомився. Ти ж любиш ризикувати, ти любиш ставити на карту все і тобі байдуже, що буде далі. Дівчинка, як на диво, виявилася романтичною, лагідною, милою та цікавою. У наш час рідко такі зустрічаються. А ти саме таку шукав, та й не дивно, що ти закохався з першого погляду!
Відпочинок тривав всього лиш 10 днів. За цей час, ясно, що ви зблизилися, стали один одному небайдужі. Тому, це все здавалося правдою, що це відбувається з тобою зараз.
Час пройшов…пролетів миттєво…їм довелося розлучитися, бо живуть у різних містах, різних краях.
Та розлука була довгою і гіркою… Ти не міг відпустити, попрощатись. І в останню хвилину перед від’їздом дав обіцянку: «Будь-якою ціною, байдуже якою, але я тебе знайду, щоб хоч мить побачити, заглянути у твої голубі оченята... та з гордістю сказати: «Так, це відбулося зі мною! Це не сон, а реальність!!!»
Ти поїхав додому, знову і знову переконуючи себе, що це все не сон.
Ось так, тому ти зараз вдома, сидиш на балконі, дивишся на небо,куриш сигару і шукаєш оту знайому зірку з того минулого літа…
Бідненький, ти думаєш, як позбутися оцих болючих снів, самотніх днів та безсонних ночей…А ви були такою гарною парою =(
Ну, і як тобі зробити так, щоб побачити знову її усмішку, та добрі голубі очі.
Задумався…на годиннику вже 5-та ранку, стало світати. За горизонтом видно, як зі сходу піднімається сонце, як воно освітлює все довкола і гріє всіх теплом своїх промінчиків.
«Яка гарна природа, краса,
Шкода, що її лиш поруч нема!» - подумав ти.
І проснувшись від своїх думок і спогадів, вийшов з балкону та пішов на пошуки коханої…
Бо обов’язково потрібно дотримати своєї обіцянки!!!=)

2010 р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-07-01 14:43:54
Переглядів сторінки твору 992
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2012.07.01 15:10
Автор у цю хвилину відсутній