+100

Іронізуєте... Дарма. Здається, що за вами слідом ніхто не ходить і не "редагує" ваші оцінки.

А взагалі, якщо щось муляє наше око, то варто протерте все таки око, а не те що дошкуляє :)

не варто робити припущень, тим більше - оцінок тут я не ставлю взагалі.

Авжеж. Лише оцінюєте "оцінки" інших, це чималий труд.

Могорич з пенсії, нмсдд.

Щось це мені вже нагадує...

Спокійно, Еді, бо не все так погано, щоб посипати собі голову попелом. Звісно, якщо не розмінюватися на мідяки, Нечуйвітер оцінив головне - намагання осягнути автором нові обрії в своїй творчості. В таких випадках, як кажуть, підставити плече цінніше ніж ногу. Щодо "не рими", "примітиву", "майстер клас", і т.д... - речі, як на мене, другорядні, коли є бажання творити і експериментувати.

А проникати у зміст твору(звісно, якщо він там є :))- це вже, даруйте, робота читача, а не автора. Хоча б тут: У недільний день - свіжі голуби. Тут слово - "свіжі" (свіжина) у не дільний день і дає ключ до розгадки ... Хоча, ви так не любите марнувати час, роздумуючи над біблійними істинами :(

Та в будь-якому випадку за коментар вам вдячний.

Про біблійні істини - це Ви прямо в точку. А щодо першо-другорядності, то на жаль текст - це єдність змісту і форми, і якщо в ньому техніка шкутильгає на обидві ноги, то нові обрії, як Ви їх назвали, помітити вкрай важко.

Добавте: єдність форми і змісту в ідеальному баченні (властивому лише для добродія Осоки). А горщики не святі ліплять. І це досягається не похапцем, а в процесі.

Було б бажання, то можна помітити навіть коли "шкутильгає на обидві ноги".

Єдність форми і змісту - є не ідеальним, а необхідним для поезії. Ідеальним є майстерність плюс передана емоція і ще плюс щось таке, яке словами висловити важко і яке і називається поезією.

Василю, Ви маєте слушність щодо того, що не святі горшки ліплять. Але поки не навчаться ліпити хоча б щось схоже, ніхто цього горщиком не називає. Просто смішно і неприємно, коли приходить хтось, який називає себе знавцем з правом судити і оцінювати, і на фоні інших горщиків щось недоліплене називають горщиком.
Це нагадує казку про нове вбрання короля..Мені шкода короля.

"Нечуйвітер оцінив головне - намагання осягнути автором нові обрії в своїй творчості" - невже це і є критерієм оцінки поезії на ПМ?)

"підставити плече цінніше ніж ногу" - спираючись на чуже плече, годі стати самостійним.Читачі не читають вірші з огляду на чиєсь плече). У даному випадку краще підніжка. Але автор воліє нещиру або непрофесійну похвалу - його воля.

"А проникати у зміст твору(звісно, якщо він там є :))- це вже, даруйте, робота читача, а не автора.." - ви що, знущаєтеся на читачем? Читач має розгрібати те, що автор мав на увазі , але так і не зміг передати поетичними засобами? Даруйте, але ваша аудиторія скоротиться до родинного кола.

" У недільний день - свіжі голуби. Тут слово - "свіжі" (свіжина) у не дільний день і дає ключ до розгадки ... Хоча, ви так не любите марнувати час, роздумуючи над біблійними істинами :(" - дала почитати вірш знайомим (християнам і навіть з богословською освітою) - ніхто не зрозумів, про що мова. Мусите прикладати до вірша анотацію і цитати, які ви намагалися втиснути у віршовані рядки )).

До речі, серед моїх знайомих теж ніхто не знає, яке значення має стрічка - це напевно теж якісь вузькотрадиційні символи.

Яно,Ви так довго писали мабуть цей коментар, мені аж трохи шкода Вашого часу. Автор навряд чи потребує критики, йому потрібна дружня рука, плече, підтримка, допомога, розуміння, порада, зарада, розрада, але не зауваження. Бо тільки кінчені, заздрісні, підлі графомани, якими і є ми з Вами, Яно, здатні лити бруд на Вірші (оооо, ВІРШІ!!!), у яких стільки Світла! Тільки ми бачимо в чужому оці пилину, а в своєму не помічаємо й колоди. Тільки ми не здатні (та що там казати, розумові здібності не дають) проникнути у глибокий зміст цього конгеніального тексту. Тільки ми не хочемо бачити скільки старань, творчих мук і терзань та святого трепету вкладено автором у вірш, хоч з самого вірша цього й не видно, але ж автор каже, а йому краще знати. Тому, Яно... Зась нам, зась... Нам ліньки думати над Біблію, а тому Святий Петро навряд чи відчинить колись для нас небесну браму. Отже, Яно, ходімо звідси - займатись своїми земними, та що там казати - мізерними і приземленими справами.

о, так))))

Ех... Пролетаріат він і в Африці - пролетаріат, не те що тут, на якісь літературній ниві. Інакомислячих долой ! - і все тут. Так що нічого не вдієш, доводиться вести діалог, з революційно настроєними масами, перебуваючи "под прицелом". Давайте хоча б в порядку черговості, а то вкупі добре і батька бити.

І воно мені близьке, хоча і незвичне. Пробую освоювати нові обрії.

Дякую, Адель.

Ось воно що… А я вже гадав, що вас поглинув процес «відцідження комаря та ковтання верблюда» .

Щодо ваших критичних зауважень, Еді, то їх ніхто не відкидав, просто не надавав наскільки значущої ваги, як це робити ви. Все, мій друже, залежить від наших сил і можливостей, тобто того арсеналу таланту, який заклав у нас Творець. Це вже іншого роду питання як ми його реалізуємо ( в значній чи мізерній мірі).

Напевне вам відомо, в яких умовах повернутим на батьківщину ізраїльтянам доводились відбудовувати «великий пролом». В одній руці вони тримали зброю, а в іншій – знаряддя праці. Вони не були ні видатними воїнами, ні здібними будівничими. Однак, роблячи благу справу знаходили в собі сили давати і відсіч нападникам, і відбудовувати Божий храм.

То ж хай у вас не викликає подив той факт, що нині і «малі ростом» мають більшу здатність розбудовувати наше Поетичне містечко тримаючи в одній руці перо, а в другій свої щоденні життєві турботи, ніж ті «акули пера» , які в одіяннях з овечої шкури (добропорядної критики) поводять себе як справжні загарбники намагаючись здобути дворянське становище по відношенню до інших.

Такого роду питання нині домінують і перетираються у коментарях робочих сторінок авторів ПМ.

Еді, Еді... Світ лежить в гріху ще від Адамових часів, то чи треба великого вміння щоб викривати його вади. Однак, суть у Христовій жертовності, здатності брати на себе гріхи світу ... І до чого тут "засудження"... Хіба лікаря потребують здорові, а не хворі ?

Щодо об'єктивності ставлення до цих процесів, то тут не обов'язково з головою погружатися у вакуум, а мати відвагу називати речі своїми іменами. І цього досить…